Попросила розповісти
/ 0
- Деталі
- Категорія: Літературна сторінка
- Опубліковано: П'ятниця, 28 жовтня 2016, 08:35
Гімназистка Саша Голік попросила розповісти про свою подружку-однокласницю Женю Олійник, яка складає вірші. Так у мене опинився пухкий записник. Віршовані куплети четвертокласниці, на жаль, далекі від досконалості, але у cписаному наполовину блокноті привабило інше. Згадав дівчат-однокласниць із свого далекого шкільного дитинства. Вони теж захоплювалися віршами, списували листки зошитів пісенними куплетами, колекціонували „фантики” – неяскраві обгортки тогочасних цукерок.
Женин же літопис мав свій почерк, своє обличчя. На перших сторінках записника-альбома вона розповідає про свій рід – про обох бабусь і дідусів, про маму і тата. Свою оповідь ілюструє фотокартками облич рідних їй людей. Не оминула увагою цуценя і котика.Навіть присвятила їм кілька рядочків віршів. Дівчинка ділиться своїми вподобаннями, а ще склала віршик своїй першій вчительці Ларисі Григорівні.
Не впевнений, що Євгенія стане поетесою, але немає сумніву, що виросте люблячою донькою і онукою. Уже зараз у її храктері склались відчуття відданості своєму роду. А ще дівчина росте патріоткою, про що свідчать її вірші про Україну. І все ж найбільше, що істотно, любить Женя свою неньку. Давайте звернемось до її віршика „Мамин рушничок”.
Мама вишила рушник –
Душу в нього вклала.
Вдячна, мила моя ненько, -
Він гарненький і м’якенький.
Восьме Березня настало,
Мама сонце-рушничок мені
подарувала.
Борис Сєдач
На фото: Женя Олійник і Саша Голік.