Cкажуть спасибі

Рейтинг користувача:  / 1

Деталі

Категорія: Літературна сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 11 листопада 2016, 08:45

Спасибі за поетичний куточок, розміщений на сторінках позаминулого номера. Зберігайте традицію районної преси, яка допомагала розкритися талантам багатьох місцевих майстрів віршованих рядків. Колись віршувала і моя мама, навіть відвідувала заняття робсількорів, які відбувалися при редакції районної газети. Якщо пам’ять не зраджує, їх проводив Володимир Павлович Борисенко – пізніше редактор обласної газети „Деснянська правда”. Якийсь час керував літстудією Володимир Кашка. Дуже хотілося бути її слухачем, але на той час уже стала студенткою, то вдалося побувати лише на двох заняттях. Запам’яталося, як бездоганно володів українським словом В.В. Кашка. Хотілося його наслідувати.

Мама зберігала вирізки з районки і цілі сторінки „Струни серця”. Пригадую вірші Раїси Мартишової, Івана Просяника, Наталки Матюх, Федора Яковенка, Ірини Лобовик. Гріх не згадати Миколу Шевченка, творчість якого найчастіше пов’язують зі „Словом Панаса Половотряса”. Проте він часто вдавався і до лірики, кілька років тому випадково дізналася, що публікувався колишній редактор під псевдонімом - Микола Крайненко.

Серед наших земляків чимало талантів, проблема в тому, що багато з них соромляться подавати своє творче надбання на громаду. Розшукуйте їх, це не лише поети, а й прозаїки. А я підкажу. На святі села у Пісках із задоволенням слухала вірші Станіслави Хроміч. Упевнена, вони зацікавлять і «Порадник».

Згідна зі старостою поетичного клубу «Промінь» Любов’ю Миколаївною Чепур, яка переконує, що «слово – це сила, магічний код, який допомагає зцілити душу». Прислухайтесь до лексикону нашої молоді. Більшість з них не завжди здатна висловити свою думку стисло, дохідливо, зрозуміло. Для сполучення слів часто вдаються до слів-паразитів, а то і до ненормативної лексики. Віршоване слово розширює горизонти мелодійної, співучої, неповторної української словесності.

Газетярі районки, працюйте над цим, багато хто скаже вам за це спасибі.

Галина Заєць

Редакція скористалася підказкою дописувачки, встановила зв’язок із Станіславою Олександрівною, хоча вона зараз відновлює здоров’я у лікарні. Нехай публікація її віршів підніме настрій не лише нашим читачам, а й самій авторці. Побажаємо їй швидшого одужання й нових зустрічей з її творчістю на поетичних хвилях нашої газети.

Cвітанок

Проглянув місяць із-за хмари,
Над ставом в вербах засві-
тивсь.
У верболозі погойдався,
І знов за хмару закотивсь.
Верби замріяні купали
Густе гілля у тім ставку,
А треті півні вже співали
Своє дзвінке «ку-ку-рі-ку».
На сході небо вже займалось,
Як перший промінь в став упав,
Як ніжну казку потаємну
Верболіз замріяно шептав.

Осень
Лето на крыльях унесли
На юг далекий журавли.
С грустью смотрим в небеса,
Слезами полнятся глаза.
И прихватив с собой тепло,
Они взлетели высоко.
Прощались с Родиной своей,
Что нет дороже и родней.
Печальный клич звучал в ушах,
Тех журавлей, что в небесах.
Как будто эти журавли
С собой полжизни унесли…
* * *
Рогатий місяць цілує верби,
Що біля ставу в ряд стоять.
У надвечір’я в темнім небі
Зірки сріблясті мерехтять.
Зірка згасаючи, скотилась,
В безодню впала десь в імлі.
І скажуть люди: ”Обірвалось
чиєсь життя на цій землі”.
Навколо тиша, все дрімає,
І пугач сумно десь кричить.
Кому і що птах сповіщає –
Тягар на серці, душа щемить.

Станіслава Хроміч,
с.Піски

Від редакції. Естафету, розпочату на сторінках «Порадника» поетами-початківцями із села Стрільники, гідно продовжили не менш романтичні Піски... Хто ж буде наступним? Курінь? Дмитрівка? Рубанка?? Чекаємо всіх з нетерпінням!

• < Попередня
• Наступна >