«Струни серця»

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Бібліограф міської бібліотеки для дорослих Яна Cеменівна Гросман запропонувала відродити літературно-мистецьку сторінку «Струни серця» - з назвою, що запропонував її засновник - Микола Шевченко. Ідея дописувачки здалася слушною, вирішили спробувати. Надамо слово місцевим поетам, серед них і представницям кращої половини людства – у них свято!


МАТЕРІ

Тобі я хочу пісню дарувати
І найраніші квіти голубі,
Моя невтомна посивіла мати,
Не знаю, як віддячити, тобі.
Коли війна всю землю стрясонула
І батька відрядила на фронти,
Мене ти ще ніжніше пригорнула!
Та промовляла: «Не горюй. Рости!»
Скоринку і останню картоплину
Ділили ми з тобою нарівні.
- Переживем. Пиши до батька, сину,
Щоб не журивсь на тій лихій війні.
І знову мир. Веселі знову люди,
Земля весну ласкаво зустріча.
- Бабусенько, ну, скоро гратись будем? -
Лепече білочубеньке внуча.
Життя іде, вирує, наче повінь..
Куди не глянь - хороші в нас діла.
Тобі спасибі, матінко чудова,
За все, за все. що ти синам дала.

Микола Шевченко

Село моє рідне

Я родом звідти, де неба блакить,
І сонцем пропахла вся хата,
Де в росах-сльозинках купається ніч,
Де пісня злітає крилата.
Я родом звідти, де рідня,
Де дорога серцю земля,
Де буйно ниви колосяться,
Де радість у праці, де завзяття.
Моя земля віками оповита,
Пропахла потом, сльозою пращурів полита.
Із діда-прадіда зріднився я з землею,
З дитинства у душі несу любов до неї.
Тут стиглі пшениці у спалахах зірниці,
Джерельна вода з глибокої криниці,
Це моє рідне село, душу окриляє,
І кращого за нього ніде в світі немає.

Станіслава Хроміч,
с. Піски

Проводжала ненька у дорогу

Проводжала ненька у дорогу
Роки пропливають хмаринками в небі,
На згадку лишають події життя.
Проходять з роками весни та зими
І їм не буває назад вороття.
Залишили діти батьківськую хату,
Своїми шляхами у світ подались.
Мов тії лелеки в осіннюю пору,
Кружляли над ставом, у вирій знялись.
Стоїть на порозі зажурена мати,
Хустина біленька у неї в руках,
Вона проводжає дітей у дорогу,
Непрохані сльози у неї в очах.

Станіслава Хроміч,
с. Піски


З днем весни

Вже весна не за горами,
Доторкнеться до землі -
Встеле луг, поля квітками,
Закурличуть журавлі.
Подарує громовицю,
Що погрожує мечем.
Зросить жито і пшеницю
Теплим лагідним дощем.
Вдягне в білий цвіт калину,
Струсить із гілочок росу.
Звеселиться, як дівчина,
Вплете стрічечку в косу.

Любов Чепур,
с. Стрільники

Згадаймо вулиці дитинства...

Згадаймо вулиці дитинства,
Де ми ходили босоніж,
Де ноги росами вмивали
Нам подорожник і спориш.

Згадаймо ігри при дорозі,
Калюжі теплі літніх гроз,
Як без косметики рум’янив
Тридцятиградусний мороз.

А ще кошлаті завірюхи,
Замети сніжні аж до стріх,
Як на Різдво у кожній хаті
Пекли за звичаєм пиріг.

Колядки, щедрик, засівання –
Все крадькома від вчителів,
І спроби першого кохання –
То вже секрет від матерів.

Згадаймо ласощі буфетні,
Як в носа шпигало ситро,
Як чудом-казкою здавалось
В кіно побачене метро.

...Гортаю спогадів сторінки,
Від них - то холод, то тепло,
Здається, знову відчуваю
Надійне мамине крило.

Вона дбайливо огортала
Своїх синів, мов пташенят,
Її душі тепло незриме
Несу тепер до онучат.


Борис Бобришев,
м.Бахмач