Зеленого світла!

• 

Рейтинг користувача:  / 0

ГіршийКращий 

Деталі

Категорія: Статті

Опубліковано: П'ятниця, 29 жовтня 2021, 13:11

Треба ж, хоча минуло стільки літ, Олександра Гордієнка впізнав. А, може, і не зовсім розпізнав, та про всяк запитав про автошколу. Обличчя водія відразу посвітлішало, і він тут же видав: «Бахмацька Зразкова автошкола ДТСААФ імені Героя Радянського Союзу М.В.Кадуна, - ще й уточнив, - 1989 рік». Що можна додати, відчулася автошколівська виучка, уява перенесла на плац, де шикувалися перед заняттями взводи і групи майбутніх водіїв.

Олександр, помітивши мою зацікавленість, і сам дещо запитав, так розговорилися. Справа була на курінській буряковій плантації, ПСП ”Авангард”, вирішив скористатися нагодою, то спілкування продовжили вже у кабіні вантажівки по дорозі до бурякопункту.

…Закінчив Олександр міську школу №4 – Альма-матер з найдавнішими традиціями. Жив у регіоні тодішнього відгодівельного радгоспу, то до армії вирішив попрацювати там. Товариші підбили вивчитися на тракториста. Трудився у господарстві, доки військкомат не відрядив на курси військових водіїв. Так і опинився у автошколі. Пропозицію зустрів радо, бо у автівки і швидкості інші, і простору більше.

Згадали його наставників, теорію у курсантські голови вкладав Володимир Миколайович Васечко. Наука та ще довго озивалася у водійській справі. Спочатку годилася за кермом військового КамАЗа роти зв’язку – служив у сонячній Молдові, Кишенів зрідка сниться ще й зараз. Буває згадує час навчання, автокроси місцями бойової слави, подорож до Спадщанського лісу під Путивлем. Польову кухню, багаття і розповіді фронтовиків. Здивувало, що Олександр запам’ятав їх прізвища. Допомагаючи один одному, пригадали й імена багатьох з них. Був тоді Герой Радянського Союзу Павло Васильович Яценко, полковий розвідник Дмитро Михайлович Білецький, душа компанії полковник Петро Іванович Кошкін, партизанський розвідник Микола Панасович Бережний… Спогади, спогади…

Навертаю Олександра на сучасність. Дізнаюсь, що професійними водіями стали ще двоє його однокласників Володимир Кошіль і Юрій Проценко, а чимало однокашників мають свої легкові автівки, то теж причетні до водійського цеху. Хотів пригадати когось з дівчат, впевнений, що такі мають бути. Адже вчилися два паралельні класи, в кожному – по 30 учнів (от часи були).

Допитуюсь у Олександра про сім’ю. Дивуюся, що має такого дорослого сина, який у житті теж обрав водійську справу.

- Та у мене вже онуку майже три роки. Найзапитаніші іграшки у Олексійка – автівки, але шофером, очевидно, не стане, бо спочатку все прагне розламати, а потім намагається стулити до купи. Може, стане конструктором…

Кожна дорога добігає кінця, пора і нам прощатися.

- Як, справді, щось писатимете, поздоровте всіх водіїв з професійним нашим святом! Привіт нашим наставникам із Зразкової, хто навчав, привітання всім шоферам. Побажайте їм зеленого світла, недорогого пального і здоров’я на кожному кроці, на кожному повороті і у житті, і в дорозі.

Борис Бобришев

P.S. Поспілкувалися телефоном напередодні свята, уточнив деякі деталі. Дізнався, що Олександр Гордієнко з колегами на кукурудзяному полі. Похвалився, що качаниста вродила на славу. Здалось, що не дочув, мусив перепитати. Все правильно – окремі ділянки дають по 160 – 170 центнерів зерна на круг. Золоті чорноземи у нас, чи варто такий скарб продавати. Проте це вже інша розмова.