Company Logo

Останні коментарі

  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...

     
  • Шурави в переводе с арабского -совет (советский)

    Детальніше...

     
  • Ну і шо? Було прийнято 39 заяв.Який кінцевий результат? прочитайте уважно,ніяної конкретики,одна ...

    Детальніше...


Поезія – це доля

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Нещодавно в Бахмацькій ЗОШ І-ІІІ ст. № 4 відбулася творча зустріч з місцевою поетесою Ольгою Батьковською – людиною, яка безмежно закохана в рідний край, перейнята долею України, уміє бачити й відчувати серцем красу навколишнього світу, цінувати життя, тішитися кожним прожитим днем.


Учителі та учні школи зібрались у літературній кав`ярні, щоб, смакуючи запашний та смачний напій із солодощами, поговорити про поезію, що бентежить душу, звеличує її шляхетними почуттями. Епіграфом заходу стали слова Ліни Костенко – улюбленої поетеси О.Батьковської: «Поезія – це завжди неповторність, Якийсь безсмертний дотик до душі».


Ведучі свята підготували презентацію життєвого й творчого шляху поетеси.


Ольга Василівна Батьковська народилася 9 липня 1959 року в селі Нові Млини Борзнянського району Чернігівської області в сім’ї інтелігентів. Як для Олександра Петровича Довженка зачарована Десна була тією рікою, що надихала його протягом усього життя на творчість, так для Ольги Батьковської незабутнім спогадом про щасливе дитинство є річка Сейм, до берегів якого вона повертається й сьогодні:


Я народилась там, де пахне м’ята,
Де сонце посміхається лугам,
Де пам’ять про дитинство не прим’ята,
Де річечка дзюркоче берегам…


Живописна природа села надихала й пробуджувала потяг до поезії. Свій перший вірш О.Батьковська написала в 12 років, із тих пір прагнення писати було постійним. Закінчивши з похвальною грамотою Новомлинівську середню школу, де дівчині прищепили велику любов до літератури, майбутня поетеса вступила до Прилуцького педучилища (нині педагогічний коледж). Із 1978 до 1980 року працювала вихователем дитячого садка в селі Комарівка Борзнянського району. Одне з улюблених місць – сцена в сільському клубі. Ось там забувала про все, переносилася в інший світ, хоч і награний, але такий бажаний! Відчувала, що тільки на сцені може реалізувати відкритість і впевненість у собі. Хотілося вчитися далі, тому й вступила до Ніжинського культосвітнього училища за спеціальністю «керівник хореографічного колективу». То була неповторна творча лабораторія для душі й тіла, робота до сьомого поту. Які яскраві кольори супроводжували щасливий період студентства! У 1983 році Ольга Батьковська закінчила культосвітнє училище із відзнакою й приїхала працювати в Бахмач. Вищу освіту Ольга Василівна отримала, закінчивши Київський державний інститут культури за спеціальністю культурно-освітня робота. Місто Бахмач поетеса полюбила назавжди й написала не одну поезію про нього. Учасники свята «Поезія – це доля» з цікавістю переглянули відеозапис, зроблений ще в минулому столітті, де Ольга Василівна декламує власний вірш «Бахмач, свідку століть». Деякі вірші стали відомими піснями.


О.Батьковська – справжній патріот рідного краю. З нагоди святкування 850-річчя нашого міста поетеса написала вірш «Слався, наш Бахмаче», який, ставши піснею, захопив глядачів на Бахмацькому стадіоні ще в далекому 1997 році.


Письменниця літератури рідного краю подарувала світові вже три збірки поезій та оповідань: «Осінній мотив» (2014), «Калейдоскоп буття» (2015), «Блукаюча рампа душі» (2016). У творчому доробку поетеси понад 1000 віршів. Тематика її творчості різноманітна. Однією з найболючіших тем є доля України, якою О.Батьковська, звичайно ж, не може не перейматися:


Моя країно, страднице моя,
У непокорі виплекана воля,
Молитва незахищена твоя,
Гірка, але славетна щира доля…
Іди вперед під прапором життя,
Виборюй мир, не ставши на коліна!
Хай чує світ твоє серцебиття,
Нескорена і вільна УКРАЇНО!


Як зізналася Ольга Батьковська, її улюбленою порою року є осінь. Вона – як відчуття плину часу, як прояв змін у природі. Осінь у поетеси багата враженнями, мудра, люба, мила, золота, квіточка барвиста. Авторка щедра на епітети, порівняння, метафори, персоніфікації тощо:


Сонце викотилось в просинь,
Посміхнулося привітно:
Здрастуй, Осінь! Диво-Осінь,
Моя панночко тендітна…
Ось тебе скупаю в росах,
Розмалюю золотисто,
Як ти, Осінь? Мила Осінь,
Моя квітонько барвиста…
Заплету промінчик в коси,
Одягну в казкові шати,
Будеш, Осінь, люба Осінь,
Своє сонце пам`ятати…


Лірика Ольги Батьковської емоційна, чаруюча. Світло рідного дому, очі коханого живлять її душу найсвятішими почуттями.


Почуй мене, мій погляд каже правду
Ту, про яку тобі не говорю…
Шукай в очах сполохану розраду,
Бо дихаю тобою і горю.
Зійди з човна на сивому причалі,
В тумані мрій, розкиданих з висот,
Почуй мене і попливемо далі
В ілюзіях звабливих, ніжних нот…


«В дитинство захотілося далеке, Де сни дзвінкі і теплі руки мами», – зізнається О.Батьковська у своїй третій збірці – в розділі «міні-замальовки словом», а одинадцятикласниця проникливо декламує поезію «Цілую мамині долоні»:


Цілую мамині долоні
Дивлюсь в мамині я очі,
Дивлюсь на сивину років,
Воістину слова пророчі:
Не обираєм ми батьків.
А доля нам дає єдину,
Ласкаву, милу, дорогу,
Годину кожну і хвилину
Ми перед нею у боргу.
Дивлюсь на мамині долоні –
Натруджені, у мозолях,
Дивлюся на сріблясті скроні,
У грудях серце – ніби птах.
О, скільки вистраждала ненька,
Ночей безсонних провела,
Уклін тобі, моя рідненька,
За добрі, золоті діла.
Дитинство сповнила любов’ю,
Промінням ласки і краси,
Як добре, матінко, з тобою,
Світ ясний довго ще неси.
Цілую мамині долоні,
Дивлюсь на сивину років,
Я дякую щасливій долі
За тебе, мамо, на віки!


Усі відвідувачі літературної кав`ярні визнали: щирі рядки авторки дихають любов’ю, ніжністю, відданістю, щастям, вірою.


Життя мого коштовний талісман…
В твоїх очах я бачу іскру Божу,
У почуттях прихованих знаходжу
То щиру суть, то стомлений обман…
Буття мого коротке рандеву,
В палких обіймах затулюсь від снігу…
У забутті чуттєвого розбігу
Уривками від спалахів живу…

На святі поезії прозвучали неймовірно ніжні та емоційні твори про рідну землю, про кохання, віру в добро, у людей, у прийдешнє… Магічною силою поетичного слова Ольга Василівна зворушила душі небайдужих до поезії слухачів й тримала їх у полоні протягом усієї зустрічі. Така поезія завжди житиме, бо вона справжня.


Мої книжки не ради слави
І не піар задля реклами,

А сповідь чистої
сльозинки,
Що до душі знайшла
стежинку
І стоголосо б’є в литаври!
Там не вірші заради
віршів,
А слово задля почуттів,
Воно малює барвінково
Вкраїнську поетичну мову
В серцях шановних
читачів.


Учителі методичного об`єднання суспільно-
гуманітарного напряму ЗОШ І-ІІІ № 4

Пошук по сайту




© 2007-2016 Бахмацька газета "Порадник". Розробка та супровід: 16500.com.ua
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове