«Андріївські вечорниці» у ЗОШ №1

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 1
ГіршийКращий 

Сьогодні ми з вами в українському селі минулого століття погожого зимового вечора. Лежать високі сніги. То там, то тут ліниво гавкають собаки. Загораються і гаснуть вогники в приземкуватих мазанках. Та ось чути веселі голоси дівчат, на чолі зі своєю «отаманкою». Так звали розпорядницю серед дівчат, яку найбільше поважали й слухали. У цей вечір дівчата показують усі свої здібності. Але не всяк може попасти на ці вечорниці, якщо не вмієш танцювати, співати (особливо стосується парубків). Не розповіси щось дотепне- засміють і виженуть. За цим слідкує «береза» - найбільш шановний парубок. У цій ролі був Чорнодуб Андрій. За невелику плату наймають хату на краю села, збирають харчі у складчину і весело святкують свято калити або Андрія. На святі шкільної родини зібрались учні 3-Б та 7-Б класів ЗОШ №1. Між розвагами і влучними жартами танцювали хлопці «Аркан», а дівчата – «Коломийки». І малі не відставали - український танець станцювали. Калиту кусали, Чорта проганяли. Дослухалися порад господині хати (Мазепи Вікторії). Уже й Калиту розділили між усіма і хлопці прощаються. Але для дівчат наступає найприємніша хвилина- час ворожити. Кажуть, що під Андрія усі ворожби збуваються. Чобітки за тим кидали, і кілки у плоті рахували. А малі дівчатка ворожили по книжці. Не дивно, що іноземці з усіх усюд мріють хоча б одним оком глянути, як ми вміємо радіти життю!