Слідами народознавчої експедиції
/ 0
- Деталі
- Категорія: Зі школи й про школу
- Опубліковано: П'ятниця, 09 лютого 2018, 09:23
Я вишию долю нитками, як пісню
М. Лапа
У народі кажуть, що через руки до речі пристає людська душа. А скільки ж то доторкань до полотна відбувається, коли людина створює вишивку. Отож і вишиває майстриня нитками свою долю на полотні, вишиває обереги від зла для дитини, чоловіка, для людини, якій бажає добра.
Історія української народної вишивки сягає коріням у глибину віків. З часом безпосередній конкретний зміст символів на вишивках втрачався, але традиції використання їх не зникли до сьогодення.
Наша подорож мальовничими куточками Присеймівського краю в пошуках мистецьких скарбів триває . Цього разу ми в селі Обмачево, де зустрілися з майстринею вишивки Башук Оленою Іванівною. Ця талановита жінка створює вишиванки, картини, серветки, рушники, скатертини. На них великі, яскраві, неначе живі, львівські, вінницькі орнаменти, стрічкові, сітчасті та центричні, вони не тільки прикрашають хату, а як каже сама майстриня :,, Звеселяють душу». А сам процес вишивання приносить їй неабияке задоволення. Олена Іванівна зберігає сорочки бабусі й мами, які своїм корінням сягають сивої давнини, вишиті в кінці 19 на початку 20 століття. Пані Олена працювала викладачем у Тиницькій бухгалтерській школі, де спілкувалася зі студентами з різних областей України, з ними обмінювалася візерунками для рушників, серветок, тому її роботи мають елементи орнаментів з різних куточків України та створені власноруч.
Довго тримають нас у своєму полоні рушники з пишними геометричними орнаментами, супроводжують очі вишитих ікон. Не хочеться прощатися з привітною господинею, та маємо рухатися далі й беремо курс у село Митченки.
В оточенні високих, гіллястих ялин розмістилася охайна хатина. Нас зустрічає привітна людина Сніжок Антоніна Дмитрівна й запрошує до господи, де від першого порога усе у вишивках. Майстриня все своє життя пропрацювала вчителем математики, завучем у місцевій школі, тому її любов до людей просто неймовірна. Цей теплий прийом запам’ятається нам надовго, ця людина просто випромінює любов і доброту. Вишиває пані Антоніна з 8 класу, кожна її вишивка має свою історію, якою пані Антоніна цікаво ділиться з нами. Рушники, занавіски, портьєри, наволочки, підзорники вишивала спочатку гладдю, а потім хрестиком. Вишивки кольорові, яскраві, насичені. Рушники, якими зараз користується в побуті, невеличкого розміру, вузенькі з різними рослинними та геометричними орнаментами. Ними прикрашає портрети рідних, для кожного свій. «Хто що любить чи любив, тому те й вишиваю», - говорить майстриня. У будинку Антоніни Дмитрівни знаходиться багато картин, які вона вишила протягом життя, і які перетворюють будинок у казкове місце. На стінах кімнат живуть ведмеді в сосновому бору, снігурі на горобині та багато іншого, що на довго залишається в пам’яті. А ще враження від спілкування з такими цікавими, талановитими, творчими, щедрими людьми, радими поділитися своїми знаннями, вміннями, витворами рук своїх , у яких відображається душа й закодовані обереги.
Шевченко Юлія, учениця 10 класу та
Ворона А.В., учитель української мови та літератури
Бахмацької ЗОШ І-ІІІ ст.. № 4