14 січня. Козу привели до нас в редакцію юні посівальники з міської школи №1. Весела ватага з різних класів: і 4-класна малеча, і старшокласники, і молоді вчителі, з баяністом, з Віфлеємською зіркою, з торбою, звичайно.

 „То як, - запитую, - не скупляться, добре віддячують бахмачани за новорічні вітання? Де були?”
„Та скрізь! І у вагонному депо, і в райраді, і у відділі освіти, і в адміністрації, і в міліції... Не скупляться! Подобається всім!”

Співали дуже гарно, і зірка, і костюми – все виконано майстерно, такий собі театр мініатюр на ходу. Хочеться подякувати педагогам школи – справа відродження народних традицій в надійних руках. Ці діти вже точно не будуть клянчити, як у моїй хаті колядники 7 січня: „... А в рублі дві дірочки, дайте ще й горілочки...” Спитала тих горе-колядників:”А з чим ви мене вітаєте, яке сьогодні свято?” То й не всі знали про Різдво, про те, що перше слово повинно бути не „Дайте”, а „Зі святом!”

 

А ці артисти нам побажали:

„Щоби збулися ваші надії, і всі бажання, й світлії мрії...”

І пішли на завершення засівати до свого директора – Комара Олександра Васильовича.   Хай збуваються й ваші мрії, діти.

22 січня. А ось їм зима – радість і диво!

Весела малеча, що щебетала, мов зграйка горобців, привернула мою увагу вже трохи призабутою картиною: катанням на санчатах. Вони по черзі злітали з гірки біля крижаної, засніженої водойми, знаної в Бахмачі як Басейка. Підійшла і впізнала своїх давніх знайомих – 3 клас з 4 школи. Знайомилася з ними минулої зими, коли вони, ще 2-класниками, з грипом боролися за допомогою... цибулі. Так-так, на підвіконнях у класі стоять блюдечка з нарізаною цибулькою, на шиї дітки з задоволенням носять часникові „намиста”, за партами сидять з маленькими мішечками на голівках, з йодованою сіллю (і для правильної постави, і для  всього організму користь), і багато всього цікавого – не будемо повторюватися, про це вже ми писали. „Що це у вас?” – питаю. „Урок фізкультури, - відповідає їхня вчителька Лідія Миколаївна Гришко, теж усміхнена і задоволена. – Так увести ж неможливо з гірки”. І для підтвердження запитує дітей: „Може, в школу підемо, у зал?” „Ні!” – обурено кричать. На моє запитання чи змерзли, сміються. „А може, в понеділок вже не підемо?” - знов Лідія Миколаївна. „Підемо, підемо!” Цікавлюся у дітей, чи є вдома лижі. „У мене є, я на Петровській живу, а кататися ходжу на Київську”, - говорить Вова Пітель. Ще один хлопчик сказав, що має лижі, але не вміє їздити. І все.

Не видно зараз накатаної лижні в жодній школі, за мого школярства загальноміська лижня була на болоті: у будні – учні, а у вихідні там їздили і діти, і дорослі. Говоримо про це з Лідією Миколаївною. „Так, у нашій навчальній програмі на лижну підготовку виділено 6 годин, але тому як у школі лиж немає, а купити їх не всім батькам під силу (санки, найпростіші, коштують 130 гривень), маємо змогу замінити їх санчатами – це передбачає програма початкової ланки. Бачите самі, з яким задоволенням вони це роблять! Разом з тим, маємо 10 годин на плавання. Розповім я їм про стилі, про нашу „золоту рибку” Яну Клочкову та на тому й годі - практики, самі розумієте...”

Питаю маму Юлі Козловської, яка прийшла за донькою, чи подобаються їй такі заняття фізкультурою. Мама Ліна відповідає, що дуже – і їй, і Юлі. „Сьогодні мороз зранку сильний був, то думала, може, й не піде до школи, а вона, як згадала, що кататися на санках, вперлася – піду і все”.

А щодня на вулицях Бахмача – суцільна ковзанка. Зустрічаю біля міської ради начальника відділення Бахмацької ДАІ  Сергія Григоровича Гудиму, який обурений ситуацією на дорогах не менше.

- Так, по місту вкрай незадовільно утримується вулично-шляхова мережа. Протиожеледна суміш не відповідає нормативам, майже з одного піску, невчасно проводиться розчищення – от і в результаті ця ожеледиця на проїжджій частині і на тротуарах. У новому році вже були приписи міській раді щодо усунення цих недоліків, але відповідь на це одна – відсутність коштів.
- А як ситуація на решті доріг району?

- Загальна протяжність доріг, що на утриманні районної автодорожньої служби, становить 131 км, утримуються вони задовільно. В першу чергу проводиться розчищення по маршрутах руху автобусів, а потім вже й решта, усі дороги обробляються належною протиожеледною сумішшю. Проблематичною є у нас ділянка Бахмач-Дмитрівка, яку під час сніговіїв, що цієї зими не рідкість, сильно перемітає. Так, і нещодавно, 21 січня, було затримано рух на дорозі між Тиницею і Григорівкою. У той же день внаслідок снігових переметів затор на дорозі стався і в Бахмачі, на під’їзді до міста по вулиці Батуринській. Довелося автомобілістам робити об’їзд через КМС. Дорожні служби працювали оперативно і вже опівдні рух було відновлено.

Керівник  КП „Комунальник” Леонід Іванович Ігнатко говорить, що ситуація критична: не маючи власної снігоприбиральної техніки, підприємство її орендує, але коштів на оплату в міському бюджеті не вистачає – вже фактично чистили в борг, далі  - відмовляються. А бюджету річного, як відомо, немає ні у нас, ні в країні.