Творчого звіту колективів художньої самодіяльності району чекав з нетерпінням, бо серед виступаючих мав бути й онук. Саме Максимко наполегливо запрошував побувати на концерті.

 

 

Прийшов заздалегідь і не пожалкував, бо головному дійству передувала виставка робіт умі-льців Бахмаччини. Увазі присутніх було представлено безліч найрізноманітніших виробів – традиційні вишиванки, вироби з дерева і тканини, порадували своїми роботами місцеві фотомайстри.

 

Розпочався звіт виступом колективу бандуристів. Давненько не чув їх виконання, порадували аматори дзвінкострунними мелодіями, нагадавши роки, як зароджувалась капела бандуристів. Це вона стала одним з найперших колективів, удостоєних звання народного. Тодішня її учасниця Валентина Остапенко очолює цей гурт сьогодні.

Потім на сцену вийшов жіночий вокальний ансамбль з Батурина, його почув вперше, враження колектив справив приємне. Не могли не розхвилювати батуринці своїм виступом, адже мелодійним співом зачіпали потаємні струни душі. Слухав і згадував, що вони з містечка, овіяного бурхливими подіями становлення нашої державності.

Як завжди порадували майстерністю виконання красилівці. Колись це був хоровий колектив з сімома десятками учасників, що носив високе звання народного. Тепер це лише ансамбль, та тут бережуть славні традиції виконання народних пісень. Впізнав Василя Ігнатка і Миколу Клименка, які  частенько виступають дуетом. Вдячний зал кожного разу вибухає дружними оплесками.

Озираюсь на зал, радує, що сьогодні до Будинку культури прийшли багато поцінувачів народної творчості - для них довелось надати місця навіть на балконі.

А на сцені вже гурт аматорів з села Бахмача, „Криниці” під керівництвом запальної Антоніни Цибань залишаються неповторними. Відкриттям став виступ пісків’ян.  Якось довелось бачити їх в телепрограмі, але наживо „Берегиня”, яку згуртувала Віра Мельник, – це справжня творча перлина.

 Приємний щем теплих спогадів викликали дмитрівські ложкарі – самобутній колектив. Чув його неодноразово, колись бахмачани ходили послухать саме ложкарів. Вони й сьогодні порадували своїм мистецтвом. Та інакше не могло й бути, адже їх на творчі злети надихає Станіслав Ковтун, вмілий педагог і наставник, закоханий у сцену.

Вже бачив виступ свого Максимка, можна було б і рушати додому, бо чекали справи, адже надворі – справжня весна. Та так і не зміг залишити зігрітий теплими виступами зал. А ще оголосили виступи юних талантів школи мистецтв та їх наставників. Там вчиться онука Катеринка, то знайомий і з життям музичної. Нещодавно її вихованці захищали честь школи на обласному конкурсі, де завоювали майже всі нагороди.

Радує, що тепер на нашій сцені достойно представлений і хореографічний жанр. Попрацювали над цим Ірина Лященко, Яна Кальченко, Катерина Бридковська. Своє слово сказав і ветеран хореографії на районній сцені Микола Кириченко. Відродженню славній танцювальній традиції порадів чи не найбільше, бо й сам ззамолоду не міг встояти, почувши запального бубна.

Цей звіт присвячений 65-ій річниці великої Перемоги, пам’яті тих, хто її здобував. Вони вибороли нам право на рідну пісню, на український танок, на блакитне небо, що сяє над нами.