Музикою виховують не музиканта, а людину

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 1
ГіршийКращий 
Давно хотів поділитися думками на цю тему, адже пропрацював на музичній ниві майже 40 років, із них 33-и директором музичної школи – тож є що сказати.

Відомий український педагог В. Сухомлинський часто повторював: „ Музичне виховання – це не виховання музиканта, а передовсім виховання людини”. І дійсно, музика – це не тільки поняття естетичне, але в деякій мірі – духовне, політичне. Це добре розуміли давні греки. Освічена людина на їх мові значить „ музична”, тобто та, яка отримала музичне виховання. Так, піфагорійці користувались музикою для виховання молоді, змінюючи характер і нрави людей, і навіть для лікування хвороб. Вони були переконані, що всяке суспільне виховання базується, головним чином, на музичному вихованні. Без музики взагалі неможливе таке виховання, стверджували вони. Музика в розумінні греків тому близька психічному життю, що вона передає рух, а рух є зовнішнє виявлення характера. Значить, змінюючи характер руху, який є в музичних звуках, використовуючи різні мелодії, інструменти, ритми і лади, можна створювати різні настрої людської психіки і таким чином впливати на виховання людського характера.
 
Грецьке слово „музика” не відповідало нинішньому значенню цього слова. Термін цей означав у греків „музичні мистецтва”, „мистецтво муз”, тобто усі мистецтва, котрі служать вихованню душі – в противагу гімнастиці, ціллю якої являлась досконалість тіла. В цьому розумінні музика була для греків гімнастикою душі.

Загальновідома також істина, що музика розвиває емоційну пам’ять. А емоційна пам’ять - одна з найбільш стабільних форм пам’яті, вона зберігається значно довше образної пам’яті, яка формується в результаті зорових вражень. Без емоційної пам’яті людина не володіла б і по-справжньому розвинутим інтелектом.

Навички дітей слухати музику і дати їм певні знання про неї – це лише частина завдання. Слухати музику – це одне, а вміти грати чи співати – зовсім інше. А для того, щоб уміти це робити – треба вчитись. Головне – домогтися, щоб учень міг брати участь у виконанні – творенні музики чи то грою на музичному інструменті, чи то співом. Тоді в майбутньому, коли людина здобуде ту чи іншу спеціальність, вона завжди буде активним слухачем.
Як в народі кажуть, що без догляду добре росте бур`ян, всі культурні рослини потребують відповідного догляду. Мені можуть заперечити, що бур`яни бувають ліками. Відповім: так, в малих дозах, у великих – це яд. Невихована, малокультурна людина при зустрічі з нею – подібна яду.
Так ось, на мій погляд, дитину з самого раннього дитинства, ще до школи, до дитячого садочка – з колиски необхідно тонко і постійно оточувати народною, національною музикою. І тут головне залежить від батьків – перших учителів маленької людини, від їх бажання, уміння і принциповості. Не боюсь повторитись: з народної національної музики починається музика взагалі. Я переконаний також в тому, що відкладаючи музичне виховання своїх дітей до досягнення ними підліткового віку, батьки ризикують запізнитись.

Щоб не запізнитись з музичним вихованням, мабуть, вперше в Україні Харківська філармонія проводить тематичні концерти для вагітних жінок. Спеціально підбирається відповідна програма з кращих зразків класичної музики, в основному, творів Чайковського, Моцарта, Вівальді, а також ліричних творів українських композиторів. Твори виконуються тільки в живому вигляді. Це і симфонічний оркестр філармонії, солісти-вокалісти, солісти інструменталісти; залучаються також студенти консерваторії, музичного училища міста. Концертний зал філармонії порожнім не буває. Батьки майбутніх  „вундеркіндів” дуже задоволені. Психологи стверджують, що плід, який знаходиться у череві матері, починаючи з 3 – 4 місяців вагітності, реагує на музичні звуки.
Музика – це та сфера, при зустрічі з якою особливо чітко виявляється духовний багаж кожної людини. За висловом  відомого угорського композитора Золтона Кодаі: „Музика – це той ключик, за допомогою якого діти зможуть вступити в казковий світ мистецтва, щоб примножити зміст всьго їхнього життя”.

В кожної дитини є здібності, є тяга до творчості. Тому обов’язок кожного батька та педагога – находити і розвивати ці здібності, так як творче начало – вища якість людини, унікальна соціальна цінність.

М. Козачок, м.Бахмач