Такі слова у книзі відгуків про клаптикове мистецтво Тетяни Баженової залишив один з відвідувачів виставки, яка нині експонується в Бахмацькому музеї. Роботи чернігівської майстрині вже вдруге у нашому місті, і знов не залишили байдужими поцінувачів прекрасного. І знаєте, цей лаконічний вислів (просто „спасибі” – і все, і прізвище – Шевченко!) надзвичайно влучно передає атмосферу цього свята таланту. Інакше не можна назвати унікальні, створені з любов’ю до світу, сповнені світла картини. Пейзажі, герої казок і мультиків, птахи і квіти, церкви Чернігова і мости Ленінграда (нині Санкт –Петербургу, де народилася художниця) – всі роботи виконані з тканини та підручних матеріалів.

 

Так, наприклад, серцевинки у соняшниках – це ґудзики, а міст „збудований” з проволоки, очі птахів – бісеринки, а черевики у козака, що наминає вареники („Ой вкусно!”)– справжні дермантинові! Все українське – окрема, велика тема в творчості майстрині, бо зізнається Тетяна Олексіївна, що полюбила свою другу батьківщину, немов рідну. Дівчина на бандурі грає, а ось – козаки випивають ... не вгадали – чаю! Ось як про це говорить жартівливий підпис під картиною:

Ми з горилкой распрощались,
Переходим, кум, на чай,
Долго с выпивкой сражались,
Ты держись и не серчай.

Віршовані підписи під картинами – авторські. Ось така різнобічна особистість Тетяна Олексіївна. Вам цікаво, з чого все починалося?

З чорної кішки. Ця картина – талісман для майстрині. Але почалося раніше.

Вийшовши на пенсію, вона майструвала корисні пречудові речі з клаптиків –ковдри, килимки для родини, онуків. У світі це мистецтво зветься «Patchwork» (пічворк), що в перекладі з англійської означає «клаптикове шитво». В Україні цим займалися давно. Пригадую свою бабусю за цим священнодійством. Як я , малою, любила дивитися на це чудо, коли стара вицвіла ковдра перетворювалась, як в казці про лебедя, на яскраву різнокольорову дивовижу!
Тетяна Олексіївна захопилася і стала створювати картини. Зараз на кожну йде близько місяця, і це також диво – як можна так швидко! Це ж треба підібрати сюжет, під нього підібрати тканину, на кожен фрагментик – окрему! Треба все пришити, не порушити пропорції, треба зробити рамку. А які рамки, ви б бачили! І тут – талант! Ось пейзаж – в екрані телевізора, а ось – макраме, але не зовсім звичайне – з проволоки.

І найголовніше „треба” – мати талант, „талантіще”, як прочитала я також у книзі відгуків.
А ще один запис „пророкує художниці світову славу, як К.Білокур”. Тетяна Олексіївна вже зараз – заслужений майстер народної творчості, брала участь в міжнародних конкурсах.

Поспішіть подивитися виставку, яка можливо, скоро підкорятиме не лише Україну. Не пожалкуєте.