Гарно сказав про свято баланінське мій колега, але воно, те незвичайне свято, ну таке вже ж було!.. що так і тягне перо повнити й повнити оповідь про людей хороших. І дійсно – мед-пиво було, бо ж  яке то свято та ще й хутірське, без щедрого застілля?! Але зараз – не про те.

„Порадник” хоче підтримати і донести до людей пропозицію Мотрони Лапи – внести до „реєстру” народних свят День хутора, у всеукраїнському масштабі.  І це – не абстрактна ідея, вона вже частково підхоплена ентузіастами, якщо на баланінському святі ми побачили гостей з інших областей України. Подружжя Надію Марченко з Полтавщини і Миколу Кирика з Київщини поєднав саме той ентузіазм, що підносить дух людини над буденністю. Безмежно закохані в пісню, вони, разом із зеленівським „Золотим перевеслом”, від душі співали про хутірці і села Бахмаччини.

 

 

А написала Мотрона Миколаївна про Бахмач, Зеленівку, Терешиху, Білі Вежі, Курінь, Марківське, Писарщину, хутори Ополонський і Баланін. Останні навіки зникли з карти району, та залишились, теж навіки, в піснях Мотрони.

 А на святі „отримала замовлення” наша поетеса народна ще на одну пісню – про хутір Долин згадав курінець, директор школи О.В.Шевченко. Олександр Васильович назвав всіх присутніх на святі патріотами, і це слово, що так часто лунає в промовах, тут було справжнім, що найкраще підходить до таких людей як Мотрона Лапа, її двоюрідний брат Іван Сипливий, який минулого року встановив пам’ятну плиту на місці свого дитинства (30 років як хутора не стало).

Біля неї ось всі вони й стоять – баланінці, котрих зібрало нинішнє літо.

А Мотрона так мріє, щоб всі хутірці українські відгукнулись на її клич-  „Яка це буде велика народна, жива пам’ять”.

Як ото на святі  її рідний брат Володимир так невимушено, експромтом приєднав голос своєї гармоні до мелодії київського баяніста – і пісня стала могутнішою, величнішою, якою й мусить бути наша пам’ять.