Ось ми й підійшли до чергових місцевих виборів. Напевне, щоб робити правильний вибір, потрібно обирати не стільки ім’я, скільки програму, з якою той чи інший кандидат бере на себе відповідальність перед громадою. І головне – як він її виконує, оскільки нездійснених обіцянок ми вже наїлися досхочу.

Якщо зараз, по закінченні виборчої каденції, проаналізувати 20 пунктів програми, з якою балотувався на посаду міського голови Поліщук О.В., то слід відзначити, що майже половина з них є поза межами повноважень міського голови, чого він і дотримувався, а виконання решти вимагає спрямування чималих коштів міського бюджету. Друга половина програми благополучно провалена нині діючим керманичем. Наведемо окремі підтвердження.

 

Пункт 1 програми гласить:

На превеликий жаль, ТОВ «Бахмацький машинобудівельний завод» (колишній завод «Хіммаш»), ЗАТ «Бахмачконсервмолоко» та ВАТ «Бахмачм’ясо» є негативним показовим прикладом, як голова допомагав залучати інвестиції і до чого це призвело (як відомо, розвиток цих підприємств належить до компетенції районної влади, але ж у програмі заявлено про ”сприяння”).

Найгучніший приклад «ефективного функціонування»- це повна руйнація комунального підприємства міста «Бахмачтепломережі» і вимушена передача цілісного майнового комплексу в оренду Чернігівському підприємству «Облтеплокомуненерго» для успішного функціонування і, на жаль, залишення боргів за Бахмацьким підприємством. Годі вже й говорити, що значна кількість наших громадян поповнила лави безробітних, а яка тільки незручність створена мешканцям міста при узгодженні окремих моментів з питань отримання послуг з теплозабезпечення і з’ясування правильності розрахунків за такі послуги! От де мер мав безпосередній вплив на комунальне підприємство і повинен був не допустити розвалу. Яке ж тепер буде наступне за такої „ефективності”? Можна з впевненістю сказати, що нелегка доля чекає на КП «Бахмач-Водсервіс» і КВП «Комунальник», підходить черга й до житлово-експлуатаційних організацій.

Тож, якщо громада довірить керувати містом «великому управлінцю», аналогічний розвал не обійде й інші підприємства житлово-комунального господарства міста.

Міський голова наскладав багато планів за 4 з половиною роки, а населення міста чекало, що будуть конкретні дії, а не лише паперові плани. Ось тому й оббивали пороги до міського голови особливо ті, які гостро потребували індивідуального опалення. А у відповідь отримували стандартні паперові відмови й солодкі обіцянки на черговий термін володарювання. Зрозуміло, щоб обрали на черговий термін повноважень.

А які тільки гучні повідомлення Поліщука О.В. про перевиконання міського бюджету, хоча це,  по суті, привласнення заслуги добросовісних платників податків. Яка ж тут роль мера, якщо основний тягар наповнення скарбниці міста в основному лежить на підприємствах залізниці і бюджетних установах, у яких сумлінні бухгалтерські працівники своєчасно перераховують податок із доходів фізичних осіб, а це майже 60 відсотків у загальному фонді міського бюджету. Вони знають, що податкова інспекція проконтролює ці питання, тож не бажають допускати порушень, за які будуть жорсткі фінансові покарання.

Варто привести найяскравіші пункти з тієї частини програми, до виконання яких міський голова дійсно доклав зусиль:

І дійсно, таки їздив одного разу Поліщук О.В. до США, та ще й закордонні відрядні кошти з міської казни хотів отримати, але стали на заваді депутати, бо не привіз звідти й не уклав пізніше жодних договорів і не вніс ніяких пропозицій. І взагалі поїздка ніякої користі місту не дала. Депутати так і не зрозуміли, у якості кого там перебував наш мер.  А на робочому місці він був відсутній. Якби це був підлеглий, то за прогул більше трьох годин Олег Васильович відправив би його шукати іншу роботу. А раз це міський голова і в нього інший статус і порядок отримання посади, то мабуть, громада міста зробить це 31 жовтня.

Дякувати Богу, ця частина міста газифікована, але не Полі–щука О.В. у тому заслуга. Коли мер дізнався про виділення з державного бюджету 1,8 млн.грн., то розгорнув таку буремну діяльність, що ледве вони назад до державної скарбниці не повернулися. Дуже хотілося поуправляти тими коштами, бо ж, напевне, планував, що газифікуватимуть той мікрорайон найвірніші йому незамінні посередники. А значить - не обділять.

Стосовно ж відкритого листа мера Бахмача („Порадник”, №33), то мета його цілком зрозуміла: аби заплутати громадськість, приписавши собі святість, з найближчими планами отримати перемогу на чергових виборах. Поліщук О.В. намагається без пояснень, у чому ж такому „особливо відзначились депутати”, дискредитувати найбільш активних, чесних і принципових депутатів з метою приведення в депутатський корпус після виборів своїх однопартійців з „Сильної України” та інших зговірливих, які дружним підняттям руки давали б можливість меру отримувати все більше земельних ділянок для численної рідні, „протягувати” такий бюджет міста, з котрого зручно було б одержувати „відкати” без будь-яких підозр, уникати контролю з боку депутатів за використанням коштів та якістю (точніше було б – неякістю!) виконаних робіт і таке інше.
Відслідковуючи політичну ситуацію в державі, міський голова прогнозував неминучість проведення місцевих виборів наприкінці року. Тож подав на затвердження сесії проект міського бюджету з дефіцитом у 600 тис.грн., маючи на меті до виборів устигнути зробити корисні йому видатки із залученням тих таки надійних партнерів, щоб отримати відому „винагороду”, а прийде інший голова – хай сидить біля розбитого корита та ще й напередодні зими. У порядної людини і думка не виникне, що таку „підставу” йому приготує попередник.

А запропонований головою бюджет призвів би до надзвичайно складної ситуації в дитячих садочках міста. Працівники залишилися б у кінці року без заробітної плати на три місяці,  харчування діток проводилося б за нормативами, що наблизилися б до тих закладів, у які краще нікому не потрапляти через конфлікт із законом. Але надавалася „зелена вулиця” виконанню програми з вуличного освітлення, суть якої за відсутності коштів у бюджеті зводилася б до заміни перегорілих лампочок, придбаних за кошти мешканців, у ліхтарях на вулицях, налаштування реле часу на вмикання-вимикання ліхтарів у певні години та ліквідації дрібних неполадок у мережі вуличного освітлення. Так от, на оплату цих послуг спеціалістами приватної структури голова мав на меті „запудрити мізки” депутатам і вирвати  150 тис. грн. з міського бюджету. Депутати не повелися на таку оборудку, бо за 4 роки вже „загартовані” головою і готові були до такого перебігу подій. Тож не відступили – і світло є, і зекономлені понад 100 тис.грн. будуть використані на вкрай потрібні видатки дитячим садочкам. При цьому депутати отримали можливість перерозподілити суму коштів, які повинні надійти понад план за півроку, і спрямували 120 тис.грн. на ремонт дахів, і це при всій складності ситуації з бюджетом. Частина грошей спланована на виконання робіт з благоустрою міста та утримання доріг.

Згодні, що значно більше можна було б зробити для покращення освітлення, особливо в районах, віддалених від центру. Є й гроші, які, можна сказати, лежать під ногами. Але в мера завжди знаходяться надумані причини на захист тих, хто має у користуванні чималі площі міської землі під комерційними об’єктами і не сплачує податки до міської скарбниці. Оце й гроші на ліквідацію дефіциту бюджету та для вирішення проблем того ж освітлення. Лише треба по-державницьки підходити до порушників законодавства, а не, як кажуть, „по-кумовськи”.

При такому принциповому підході в плануванні і використанні коштів бюджету ви можете уявити, скільки можна зекономити й використати на вирішення проблем, з якими звертаються мешканці у своїх численних і найчастіше безрезультатних візитах до міського голови та його заступників?!

А так можна лише здогадуватися, чому договори на ремонт дахів укладаються з підприємством, яке знаходиться в Києві, а роботу все одно виконують підлеглі Сагатиляна. А за посередництво, яке називається субпідрядом, на жаль, розраховується громада втратою коштів міського бюджету, які можна було б використати саме для жителів міста, а не двох-трьох осіб, які мають доступ до бюджетних коштів.

Або ж впорядкування доріг, які з незрозумілих причин у нас ремонтувалися в серпні, тоді як в інших містечках області – у травні, а наші автомобілісти все літо били свої машини, хоча й справно платять транспортний збір у міську скарбницю. Напевне, там керівники подумали про людей, а не про свій пі-ар перед виборами при їх наближенні.

Аналізуючи все це, лише громада 31 жовтня 2010 року може раз і назавжди примусити наступних керманичів міста бути чесними й служити людям, які довірили їм цю посаду.