Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Пам’ятник Шевченку в Бахмачі

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
Скажете, немає такого? І я так думала ще недавно. Допоміг мені побачити перший і єдиний у місті пам’ятник Кобзареві друг нашої газети і „шукач скарбів” Василь Іванович Ковтун. Шукачем скарбів колись назвали в газетній статті його вчителя, засновника Бахмацького музею Миколу Гнатовича Яременка. Саме він прищепив любов до історії, до пошуків своїм учням, тож Василь Іванович і нині не пройде повз цікаве, унікальне у своєму роді. Саме про таку унікальну пам’ятку на одній з вулиць Бахмача і повідав мені.
 

 
 У затишку невеличкого провулку Хмельницького, що в районі званої в народі „Брехайлівки”, біля розлогого куща калини стоїть ця дерев`яна скульптура. У ній продовжила життя стара липа, котра досягла своїми вітами проводів і стала небезпечною. Хазяїн розпорядився розумно – дерево стало постаментом і матеріалом для роботи вмілим рукам. І яке було моє здивування, що цим майстром виявився вже знайомий нам Володимир Марченко з села Бахмача. Так, саме той, що вирізав з верби скульптуру Богдана Хмельницького – про це розповідала вам, познайомившись з автором на Спасівському ярмарку. Розговорилися з господарем оселі – Анатолієм Мажарою. Виявляється, вони - давні друзі, дізналася від товариша, що Володимир і співає гарно, і „трудяга він великий”, і при всьому – дуже скромна людина.

Тож і не знає ніхто, що в нашому місті все-таки є пам’ятник Тарасу. За всі роки жодна влада не спромоглася встановити  його, а двоє друзів вирішили – бути пам’ятнику поетові до ювілею. „Це якраз було 190-річчя в березні. За два дні Володя його зробив, ну а я вже ж підфарбував, доглядаю за ним”. Цікавлюся, чи, бува, не шкодить хтось. „Ні, навпаки, діти часто сюди на велосипедах приїжджають – постоять, помилуються - і все. Бачте, місце ж тут для нього гарне – як кажуть: „Без верби і калини немає Вкраїни”, так біля калини й стоїть, навесні тут дуже гарно – квіти, садочок цвіте”.

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове