Місцеве самоврядування – це коли земля, будівлі, служби, які надають послуги водо-газо-тепломережі, є власністю громади, частково чи повністю, як і кошти, які поступають у міську скарбницю.

Листи у вчорашній день не пишуть. Але проаналізувати, що зробила попередня влада (міська), маємо право, тим більше, що проблема залишилась.

Керувати містом усе населення не може, і тому існують вибори – і ми добровільно свої права передаємо депутатам, обранцям народу. Деякі депутати попереднього скликання перейшли в теперішню владу, тож ми й звертаємось до тих, хто піднесенням рук голосує за те чи інше питання порядку денного сесій.

 

Отже, наше питання, від мешканців будинку №2 по вулиці Деповській: які були мотиви надати землю під забудівлю скверика в центрі міста?

 

 Перед нашими вікнами йде з одного боку скверу приватне будівництво – це зайняло четверту частину паркової зони. Крім того, на наш погляд, підприємець-забудовник порушив права свого колеги – закритий вхід у магазин цього власника.

З іншого боку скверу почалась забудова гаражами, один уже побудований. Цікаво, скільки метрів за діючими нормами повинно бути між нашими будівлями?  Та скільки б не було, нам хід із двору буде закритий.

А був же прекрасний скверик! Саме так його ласкаво називали. Ця маленька зелена зона від дороги була обсаджена акацією, її ароматом тішилося все місто, а над квітучими кущами „грав” бджолиний оркестр.  Росло два ряди культурного білого й червоного бузку, стояли лавочки, клумба цвіла розмаїттям квітів. Особливо затишно стало, як звалили „побратима” Гітлера – статую Сталіна -і вулиця отримала ім’я Т.Шевченка.

Потім з`явився постамент із знаряддям вбивства-оборони танк, перед яким кланяються. А як же Єдиний Закон, який не змінюється вже 2000 років: „Одкровення” (гл.22, вірші 8 і 9)?  А от пам’ятник Поету не поставили.

Нищити скверик почали з того, що вирубали акацію, зник і бузок, „нічні” хазяї демонтували лавочки. Дерева стали саджати хаотично –  у той день, коли вождь пролетаріату носив «бревно» - на суботниках тобто. Деревця засихали, висаджували нові в суху землю. Може, й правду почули ми від одного депутата: «Що ви боретесь за ці каліки-дерева?» А до цього довели ваші попередники. Дійсно, усе йшло за гімном: „...мир разрушим до основанья, а затем мы наш, мы новый мир построим”. Побудували.

Просимо відповісти через газету: чи законна забудова і який зиск мала з того громада?