„Щоб вам, дітки, Бог поміг до такого віку дожити ще й далі жити та бути щасливими”, - говорила нам 100-річна іменинниця з Гайворона Агафія Олександрівна Крикун.

„А що таке щастя, бабусю?” – „Щоб горя не знали, щоб батьки не переживали своїх дітей, щоб здоров’я було...”

І неспішно лилася розповідь про далеке дитинство, коли лише 2 роки провчилася в школі – стоїть і досі та школа й церква, у котрій вінчалася 1929-го, і про важкі воєнні роки, що залишили слід на хатинці, у якій ми бесідували – потрапила бомба, і про важку роботу в колгоспі. Виростили з чоловіком двох дітей, а тепер радіє Агафія Олександрівна 4 онукам, 7 правнукам та двом праправнукам.

Читати бабуся все життя любила, а зараз уже й в окулярах погано бачить. Та такої пам’яті, гарної мови, світлого розуму, почуття гумору дай, Боже, і нам усім в нашому віці. Чого й побажала Агафія Олександрівна на прощання.

Про нашу зустріч докладніше читайте в наступному числі „Порадника”.