„Эх, матушка железная дорога», - линуло зі сцени. І в багатьох у залі сльози на очах, у глибокій задумі слухає пісню про рідну залізницю Почесний залізничник, Заслужений працівник транспорту України Михайло Гросман, хвилюється молодий керівник КМС Ярослав Сторубльов, беззвучно шепочуть губи сивих ветеранів – підспівують, це їхня улюблена...

24 грудня 2010 року свій срібний ювілей святкувала Бахмацька колійно-машинна станція. Вітальна програма у виконанні артистів районного Будинку культури розпочалася такими зрозумілими всім залізничникам словами: „Нехай зелений вогник кличе в далі”. Тож про всі ті „далі” за 25 років і згадували: радість і сум, бурхливі оплески і сльози – усього було в той день. Як у будь-якій сім’ї. А КМСівці  - це і є велика дружна родина.

25 років тому на цьому місці був пустир, а в листопаді 1985-го вже була заснована КМС-285. Починали, звичайно, з виробничої бази: придбали колійні машини, побутові вагончики, проклали під’їзну колію. І мудро підійшли до вирішення кадрового питання. Що людям потрібно в першу чергу? Дах над головою. Розпочали будівництво. Так  у Бахмачі з’явилася нова вулиця з двома десятками двоквартирних білокам’яних будинків, і хоча вона має свою назву -Сухобокова, у місті говорять „гросманівські дома”. Як і про дві п’ятиповерхівки по Жовтневій, що звелися пізніше. Згодом КМСівці обживаються капітально: медпункт, сауна, душеві, кімнати для відпочинку, підсобне господарство - для своєї їдальні самі ж вирощують і продукцію, навіть про десерт подбали – мед теж носять свої бджілки на виробничій пасіці.

 

На сьогодні це велике підприємство з адміністративним корпусом, котельнею, їдальнею, цехами – цех збірки, колона №2, стрілочний комплекс, механічний цех, будівельний, господарський, а ще з фонтаном, ставком та цим красивим залом, де збирається весь колектив на збори та урочистості, де зібрався і того дня, щоб разом пригадати весь свій шлях, порадіти здобуткам, згадати добрим словом усіх причетних до становлення і розвитку одного з найпотужніших  підприємств в Україні.

Так, сьогодні бахмачан виручає лише залізниця. Що ж у нас і залишилось, крім неї? Нас і так уже часто плутають у кореспонденціях – смт.Бахмач пишуть. Тож спасибі тобі, залізнице. Ти була засновницею нашого міста в далекому XIX столітті, ти – наша годувальниця й зараз, коли вся економіка району знищена недолугими керівниками. А колійно-машинна ніколи не знала часів „застою” чи „розвалу”, бо тут завжди уміли працювати і дбали про людей.

 

 

25 років тому першим наказом новоствореного підприємства на посаду начальника КМС-285 був призначений Михайло Якович Гросман. Першим його і запрошують на святкову сцену:”Радий, що ми дочекалися такого ювілею, упевнений, що колектив буде ще довгі роки працювати злагоджено. Спасибі тим, хто починав зі мною, і хоча сьогодні свято, прошу пом’янути всіх, кого немає з нами... А вам усім здоров’я, добробуту. Дякую вам”, - говорить своєму рідному колективу перший керівник, засновник відомої на всій Південно-Західній колійно-машинної станції. Підтвердженням тому виступи гостей з Києва, зі служби колії: вони називають Бахмацьку КМС підприємством „високої якості”, зачитують вітання від начальника Південно-Західної залізниці О.М.Кривопішина, у якому дається найвища оцінка їх діяльності.

Завдяки Бахмацькій КМС виконана модернізація швидкісних ділянок Дарниця–Зернове, Київ-Миронівка, проведено реконструкцію колійного господарства станцій Дарниця, Київ-пасажирський, Київ-московський, Конотоп, останнім прикладом є проведення колії через Дніпро. Є що святкувати колійникам, є чим пишатися. Багато справжніх майстрів своєї справи виросло тут. Яскравий тому приклад – молодий керівник КМС-285.

У своєму вітальному слові Ярослав Миколайович Сторубльов подякував за довіру як особисто Михайлу Яковичу, так і всьому колективу, де він, за власними ж словами, „зріс і змужнів, пройшов шлях від монтера колії до керівника”.

І найзворушливішим моментом свята було вручення двома керівниками – першим і нинішнім – грамот і подарунків своїм працівникам. Ось тут і не обійшлося без сліз радості та хвилювання, міцних чоловічих обіймів без зайвих слів – щиро, по-родинному. І як у родині, на добрі слова не скупилися і ветеранам, й молоді, якої чимало на підприємстві. І це дає впевненість – КМСу бути.
 Привітали і подякували всім службам і працівникам. І тим, хто далеко від дому, під дощем, снігопадом чи в спеку прокладає нові магістралі, і тим, хто за диспетчерським пультом тримає зв’язок з усіма службами. І як важко уявити залізницю без колій, так людина не може, наприклад, без їжі прожити, тож як не згадати такий важливий виробничий  „цех” та не подякувати кухарю Любові Гришко і всім працівницям їдальні. Або ж будівельників на чолі з бригадиром Ю.Березюком, чи медиків, що своєчасно приходять на допомогу, - фельдшерів С.Богдана і Г.Хоменка.

На сцену один за одним виходять ветерани КМС, ті, хто пройшов поряд, в одній зв’язці 25 славних років. Горбенко Олена Андріївна – незмінний помічник начальника по кадрах і соціальних питаннях, головний бухгалтер Різун Ольга Михайлівна.

А на таких, як ветеран праці, майстер колії  Надія Яківна Погоріла, і тримається усі 25 років КМС-285, підприємство високого класу і майстрів своєї справи.

„Гори, гори, моя свіча, за рідних, дорогих...” – застиг зал у хвилині мовчання, вшановуючи пам’ять тих, кого вже немає поряд.

На сильному виробництві сильною має бути і профспілкова організація. Турбота про працюючих завжди була тут пріоритетом, пролунала вона й зараз у вітанні голови профспілки А.Тарасова.

А про те, як тут дбають про місто, й говорити не треба.

Знають бахмачани КМС-285 не лише як стабільне підприємство, що дає людям надійну роботу, житло, захист, а й як активного учасника в житті міста. Напевне, жодне велике свято в нас не обходиться без їхньої підтримки, міський парк – без їхньої багатолітньої опіки. Саме завдяки їм з’явилось у 1989 році таке диво для маленького нашого провінційного містечка, як дитяча залізниця, а коли через 10 років вона вийшла з ладу, то лише завдяки зусиллям двох залізничних організацій – КМС і вагонного депо – була відновлена та й досі підтримується, хоча вже давно пережила свою технічну пенсію.

Своїм доброчинством усі роки славиться в Бахмачі ця організація, яка в народі так і звалась „у Гросмана”. Автору пригадується випадок із особистого: довелось під Новий рік потрапити до дитячого відділення районної лікарні, дітям же, надто хворим, так хочеться свята – і ось привозять таку красуню ялинку, ну чисто вам подарунок від Діда Мороза. Ми, мами, чуємо – „Від Гросмана”. І хіба ж одна така ялинка на рахунку?!

Тож хочеться побажати і нинішньому керівництву, щоб ця славна традиція жила в КМС-285, щоб ім’я керівника було візитною карткою успішності, надійності, активної громадянської позиції.