Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Лелека

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
Нерідко можна почути, що життя нині страшне, що світ котиться до прірви! А що з нашими дітьми? Де доброта, сердечність, співчуття? Звідки в них вражаюча жорстокість, відвертий цинізм? Проте чи запитуємо в себе, хто ми, які ми, дорослі?

Пропонуємо дві невигадані історії учнів Бахмацької гімназії про далеко не дитячі проблеми. Дискусійні! Можливо, підлітки із властивим для них максималізмом помиляються?! Тож запрошуємо до розмови на сторінках газети небайдужих читачів різного віку.

У селі, де живе моя бабуся, одного чоловіка чомусь усі називали Лелекою. Позаочі, а бувало, і в очі. Рідко хто з дорослих чи дітлахів скаже Микола або дід Микола. Я ніколи над цим не замислювалась. Лелека, то нехай буде й Лелека. Може, прізвище таке успадкував, може, зовні схожий на птаха, бо високий був, худорлявий, руки, мов крила, і просвітлений увесь.  А може, що мовчазний, як лелека.
 
 А то якось недавно на канікулах, гостюючи в бабусі, одержала від неї завдання збігати до “машини“ прикупити продуктів. На жаль, у нашому селі на колишньому магазині – замок. Проте вона уточнила: ”Тільки ж Дімка – спекулянт тепер не біля Лелеки стає, відлетів узимку дід Лелека в теплий край-рай. Старий уже був, самотній, холодно йому стало на землі “. А через паузу, зітхнувши, додала: “Добра душа була в чоловіка. Пам’ятаю, як уже не- молодим на вербу забирався, у гніздо лелече пташеня, що випало, клав. Молоді побоялися”. І стільки тихої журби в тому голосі. Лише  тепер для мене по-іншому прозвучало слово ”Лелека”. На моє прохання бабуся переповіла таку історію.

Якось дід Лелека побачив, що під вербою вовтузиться пташенятко. Мало не плакав, клопотався біля малюка, просив допомоги: верба висока, стара, суха, забратися на самісінький вершечок не дуже просто. Сусіди дали кілька драбини, наспіх зв‘язували їх, несли до верби, що серед городу одиноко височіла із лелечим гніздом на маківці. А було літо, а баби Ніни картопля розкошувала на волі під сонцем! Для годиться, добродушна дружина  Лелеки сварилася, мовляв,  старий дурень поламав стебла, тягнучи ті драбини через грядки. Хтось підсміювався над подружжям, хтось жалів маленьку безпомічну грудочку й допомагав. Дітвора від захоплення аж мліла, намагаючись узяти до рук дитинча, почастувати  чимось смачненьким. Нарешті Лелека на вершечку верби біля гнізда – червонодзьоба грудочка врятована! І сміху, і радості, і гордості вистачило на всіх!

Але, виявляється, не ця подія ”прикріпила” діду Миколі поважне прізвисько Лелека. Зі слів бабусі, у них  рід був такий: усі любили  лелек і піклувалися про них. Хтозна відколи, здається, завжди на вербі було в цих людей лелече гніздо. Верба висока,  пташину оселю аж із кінця другої вулиці видно і також, де живуть добросердечні господарі. Хоч дерево давно всохло, але ж зрізати – значить залишити птахів без житла. Рука не піднімалася! Сидить, було, вечорами дід Лелека й слухає не хитру, не надто мелодійну, але мудру й таку рідну лелечу пісню. Так, мабуть, сидів колись і його батько…

Отож вдячні земляки  й нарекли добрий рід діда Миколи Лелеками.
Лелека відлетів у вічний вирій. Вимирає село. А незабаром настане весна – птахи повернуться!  Хто їх порятує на випадок біди, хто прихистить? Чи не стане комусь кісткою в горлі стара, суха верба-оселя на осиротілому городі? Чи багато в нас  залишилося таких лелек?! Думаю…

Вікторія Гурин, 8 клас

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове