Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Як стрільницький «Козак» жінок вітав

Рейтинг користувача:  / 1
ГіршийКращий 

 
Сказати, що нашій жінці на селі живеться нелегко – нічого не сказати. Важко селянину було завжди: як влада міняється – так і по селу б’є. Податками- поборами, „реформами”- розорами... Битва за землю триває.

І в усі часи українська жінка терпляче виносила на своїх плечах    тягар вічної сільської і домашньої роботи. При цьому її вважають однією з найгарніших у світі за вродою, а співучості українок вражаються й такі визнані експерти, як грузини чи італійці. На все вистачає в  неї сил і таланту. Не виняток і тяжкі часи, до яких можна віднести й наші. Тож і найменшій увазі, якою зовсім не балувані, жінки наші радіють як святу.
 
Ось таке свято й подарувала землячкам Лідія Сохань, завідувачка Стрільницької бібліотеки, напередодні Міжнародного жіночого дня. Чи всім подарують його вдома в  цей день, а от 6 березня, у суботу, воно в них було.

„Спасибі нашій Лідочці, ну молодець вона просто. Де б ми оце відволіклися від своїх болячок та клопотів? – ділиться зі мною Ніна Федорівна Голиш. – Колись у молоді роки на все сили і часу вистачало – і працювали, і в хорі співали...” „Ой який у нас хор був, виступали і в Бахмачі, і скрізь по селах їздили, - підхопили й Карпусь Алла Андріївна, Колоша Ніна Павлівна, Дзюба Антоніна Федотівна. - Знали Стрільницький хор у  районі”.

А того дня співали для них, і вірші читали, і смішили, і теплі слова говорили.
І начебто ще зоряніше стало в затишній залі кафе „Козак”, бо ж до зірочок на блакитних сферах його стін додалися ще й місцеві „зірки” – концерт для односельчанок підготували свої артисти. Радували мистецтвом співу завідувачка Будинку культури Валентина Остапенко, її чоловік Микола, художній керівник Тамара Євтушенко, учителька Любов Чепур, касир СТОВ „Батьківщина” Валентина Петренко. Вони до кожного вітального слова ведучої  Лідії Миколаївни  підібрали пісню, як кажуть, в унісон. Так і брала вона за серце, і жіночки не ховали своїх сліз – біліли хусточки в натруджених руках мам і бабусь, коли лунало вічне „Поговори со мною, мама”. І підспівував зал, бо ж пісні ті були їхні, рідні, з якими жилося, працювалося, любилося, плакалося і сміялося... І заливчастому сміху було  місце на тому святі: дарував односельчанкам гумор і сатиру місцевий пересмішник Василь Чворда. З вітальним словом до жіночої половини Стрільників звернувся і сільський голова Борис Іващенко. Довго не стихали оплески, даровані  Вікторії Ковтун, яка присвятила землячкам вірш.

Немов весняними квітами, уся зала була заквітчана рушниками, скатертинами, серветками і картинами, що створили умілі руки місцевих вишивальниць: Череп Наталії, Похілько Ганни, Коляди Ірини, Карпусь Алли, Вакуленко Валентини, Сєрик Надії. І Богородиця дивилася з вишитої ікони прихильно, ніби благословляючи усіх жінок-трудівниць.

Після концерту ще довго говорили зі стрільничанками про життя-буття. Згадували гарне. „Ой як гарно розписувала молодят Ольга Пилипівна, - розповідає Алла Анд-ріївна, - я й плакала, так зворушливо було. А тепер усі в Бахмач їздять”. Розпитую саму Ольгу Пилипівну Чепур. Учительці української мови та літератури нині сімдесят, а приїхала сюди у 1959-ому за розподілом, сама – з Ічнянського району. „Було таке, розписували. Знаєте, так хотілося якнайкращі слова їм сказати, щоб запам’яталося. І трохи шкода було тих юнок, що з вільним дівочим життям прощалися...” А ще пригадали зовсім недавнє: два дні тому святкували  Масляну   в селі, з традиційними млинцями та варениками, навіть деруни були. Весело, гарно. Хвалили Бориса Віталійовича за таке свято.

І за це, жіноче, дякували Лідії Миколаївні всі. А сам голова разом з артистами ще й сюрприз  експромтом подарував організатору і ведучій – „Малиновку”. Так-так, оту, де „дорог край березовый…”

Хочеться і мені, гості того свята, побажати жителям Стрільників і усіх сіл Бахмаччини, щоб дійсно дорогим був для них той рідний край, щоб повернулося життя в село, щоб воно нарешті жило, а не виживало. Щоб поверталися в села хори й  урочисті реєстрації шлюбів, щоб дітки народжувалися, а не як минулого місяця, коли на весь район, окрім райцентру, - 13.

 Н.Теплова

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове