Від редакції. 17 березня „Порадник” відзначив свій перший серйозний ювілей – п’ятиріччя. Цього ж року нашій колезі – найстаршій районній газеті, нині це „Голос Присеймів’я”, а раніше – „Радянське село”-  буде 80. А про що ж писали на її сторінках багато років тому? Саме про це, одну з миттєвостей життя району - мате-ріал начальника архівного відділу Володимира Бойка.

Беру до рук одну з підшивок, вона датована 1961 роком, тобто  піввікової давнини. Розгортаю, звертаю увагу на допис учителя біології  М.Брагінець «Юні лісівники».Розповідається  в ньому про будні шкільного лісництва,  про те, що учні збирають насіння плодових дерев, розпочали заготівлю соснових шишок. Ще дбають про ситу зимівлю пташок, для чого виготовили годівниці, які заповнюють зернятками,  насінням соняшнику, крихтами хліба. Дізнаюсь, що навесні і влітку члени «зеленого патруля» огороджували мурашники, виготовляли штучні гнізда для птахів, збирали лікарські трави. Ще педагог з Обмачевого  повідомляє про значну роз’яснювальну роботу, яку здійснюють члени шкільного лісництва.  Їх природоохоронна діяльність  визнана однією з найкращих в області. І вони нагороджені грошовою премією. Активний член шкільного лісництва Олександр Башук брав участь  в обласній олімпіаді юних лісників…

 

Ця інформація здалася цікавою. Виникло бажання продовжити тему, з’ясувати, зокрема,   чи пов’язав Олександр Башук  свою долю з лісом. Вирішив  почати пошук, зателефонував до  Обмачівської школи. Приємно здивувався , дізнавшись, що М.Брагінець ще викладає. Та виявилось, що з давньою авторкою вони лише однофамільці, до того ж обоє біологи, але писала до газети Марія Степанівна, її вже немає з нами,  а моя співрозмовниця - Марія Федорівна. Вона й розповіла, що згаданий у статті Олександр вирішив лікувати не ліс,  а людей – пішов  у медінститут, а потім здобув педагогічну освіту, з чим врешті-решт і пов’язав своє життя. А от один із членів  шкільного лісництва  Петро  Блажко  свою долю пов’язав якраз із лісом.  Спочатку закінчив Лубенський лісотехнічний технікум, потім навчався в столичній сільгоспакадемії. Нині Петро Андрійович працює в райагролісі, у рідному селі піклується про ліси, деякі з них  сам і саджав разом з друзями.

Марія Федорівна розповіла, що школа  допомагала вирощувати  молоду поросль  сосни і ялини, дуба і липи, багатьох інших порід дерев. Доглядали юні лісники  розсадник у Мостах. Було  так аж до 1985 року.  Ціле літо  їздили  спеціально виділеним транспортом  на прополку, на посадку. До речі, діти дуже пишалися  заробленими в день трьома карбованцями.  Це для учнів була вагома винагорода. Ще обсаджували берег річки лозами,  а  в урочищі «Сорочине» висадили на  80–гектарній площі  сосну і березу. Тепер це зрілий ліс, обжитий і птахами, і звірами, де чимало влітку знайдеш цілющих трав і їстівних грибів.  От і вийшло, що тодішні діти  формували  ландшафт сьогодення. Заготовляли тоді учні  лікарські рослини. Якось зібрали аж 10 літрів березових бруньок та 5 мішків соснових шишок.

У державі багато чого змінилось, припинило свою діяльність і шкільне лісництво . Але юні обмачівці  співпрацюють  тепер з Ніжинським державним університетом , з кафедрою біології. Вони ведуть спостереження за поведінкою лелек від прильоту і гніздів’я до зростання молодого покоління і відльоту птахів на південь.

Не знаю чому, але позаздрив дитинству отих юних обмачівців з далекого 1961-го, хоча не було в них ні комп’ютерів, ні мобілок, ні багатьох благ, які подарувало нам сьогодення. Та вони були  не лише ближче до природи,  а являли собою  невід’ємну її часточку. І ще приємніше, що ті традиції продовжуються в Обмачевому і нині.