Першотравень і Тризуб

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
Деталі
Категорія: Новини міста та району
Опубліковано: П'ятниця, 29 квітня 2011, 14:50
Цю бувальщину розповів фронтовик, військовий фельдшер Іван Опанасович Ковтун. Війну відчув Іван Опанасович у повній мірі, звідавши розпач німецького полону і „перевірку” радянських таборів НКВС, один шанс із тисячі врятував йому життя в штурмовому батальйоні, а другого разу – червонохресна медична сумка, його гімнастерка в буквальному сенсі слова просочена була кров’ю воїнів, яких перев’язував і витягав з поля бою, а на його червоноармійській книжці залишився маленький отвір – від пулі.

Така доля заслуговує на окрему книгу, і можливо, колись вона і буде створена... Та зараз, напередодні Першотравня, згадалася ось ця історія.

 

 Так ось, після війни доля закинула Івана Опанасовича на Західну Україну. Жив і працював фельдшером у селі Устечко Тернопільської області, а дружина – учителькою. Багато добрих слів говорить Іван Опанасович на адресу місцевих селян. „Як поважали нас із моєю Катериною Петрівною! Інакше як пані професорова і пан доктор не називали ніколи, як до магазину підходили, то ніколи у черзі не стояли – завжди наперед пропустять, а тоді ж черги довжелезні за усім були. І з бандерівцями зустрічатися довелося. Одного разу відправила дружину адміністрація школи за зарплатою у район, повертається вона майже вночі, з чималою сумою грошей, і раптом на дорозі виникають кілька постатей з автоматами. Моя Катерина Петрівна і вклякла. А вони її впізнали, говорить один: „То пані професорова”, підійшли й... руку поцілували. „Ви, - кажуть, - наших діток вчите”. Отакі „бандити”.


Коли уїхали ми, з нагоди якогось свята прийшло звідти вітання, писали: „Сумує за вами усе село”...

 


 


Отже, про Першотравень. Працював Іван Опанасович медиком, але про його захоплення художньою творчістю у селі знали добре. І ось одного разу попросили у сільраді допомогти з оформленням плакатів, транспарантів до свята 1 травня. Для молоді треба пояснити, що за радянських часів на Першотравень влаштовували святкові демонстрації, тобто урочисту ходу з плакатами, на яких були красиво написані всілякі заклики і вітання, напри-клад: „Да здравстует Первомай!” Подібними гаслами красувалися і адміністративні будівлі, тож Івану Опанасовичу треба було прикрасити сільську раду. І вирішив самодіяльний художник зробити шрифт не строгий, а з якимось вензелями, щоб святковості додати. Як виявилось, на свою голову!


Ну ось так приблизно виглядала цифра 1 (тобто Перше травня), як ескізно відтворив сам він уже зараз, у нашій розмові.


Усім сподобалось. Минуло свято. Та ось викликають художника-аматора до району, до найвищого начальства. І там, у владному кабінеті, людина у формі (скоріш за все, кадебіст, як здогадався „винуватець”) суворо його попереджає про відповідальність. Мовить: „Це не 1 травня Ви намалювали, а ... тризуб. І це є прямий націоналізм!” Звинувачення на ті часи кримінальне, що тягнуло за собою серйозні наслідки. Довелося Івану Опанасовичу довго доводити свою непричетність до „націоналізму”. Але після цього випадку (а було багато й інших) твердо вирішив він повертатися додому.  Сам Іван Опанасович з Білоцерківщини, та склалося так, що приїхали вони з молодою дружиною і сином Василем на її батьківщину, у село Бахмач. Відтоді і став наш Бахмацький край йому рідним домом. А тому як людина він небайдужа, допитлива, став цікавитися історією Бахмаччини, писати на краєзнавчу тематику картини. Чималий архів має, деякі подарував районному музею. Тож нехай і ця „картина” залишиться у газетному архіві, як миттєвість життя українського, буремного і неприкрашеного у своїй багатоликості. Це сторінка новітньої історії України.

 

Н.Теплова