День Перемоги – це свято, що вже 66 років викликає невимовну радість у людей, яким за 60, бо ті, хто бачив увесь жах війни і все це пережив, вважають 9 Травня найрадіснішим, найщасливішим днем року.

Кожна школа проводила єдиний урок пам’яті до цього свята. Щороку учні нашої гімназії вшановують пам’ять загиблих та віддають шану живим очевидцям тих страшних років. Лінійка цього року, як і попередніх, торкнула за живе не одне серце.

Святково прибрана актова зала. На сцені, у скорботі похиливши голівки, стоять квіти. Клином вишикувані діти, святково вдягнені, трішки сумні та схвильовані від урочистості цієї миті. З вуст учнів, що були на сцені, линули поезії, які викликали сльози на очах глядачів  від суму за тими, хто вже ніколи не почує ці слова.

Звісно, яка перемога без вальсу. Гімназистки, вдягнені у воєнну форму, кружляли на сцені, ніби лелеки в небі. Красиві хлопці й дівчата нагадували нам про тих випускників, що на своєму останньому шкільному балу побачили дорогу не в щасливе доросле життя, а до військкоматів, шпиталів, гестапівських концтаборів. І під мелодію вальсу випускників 41-го лунали віршовані рядки власних поезій гімназистів: Гурин Вікторіїї та Гурин Катерини. Катю в гімназії вже знають як юну поетесу, та того дня її проникливі вірші змусили не одне серце битися частіше, зволожили очі щирою сльозою.

 

Особливо ж вразили глядачів розповіді кожного із учасників свята про дорогу людину, яка загинула на тій війні, чи зосталась живою, пройшовши фронтовими дорогами. Тож назвемо поіменно всіх, про кого ділилися спогадами онуки і правнуки: Гаврись Прокоп Демидович,  Дзюба Андрій Митрофанович, Кулик Микола Іванович, Самчук Василь Іванович, Астапов Олексій Лаврентійович, Дорош Дмитро Семенович,  Кирій Ігнат Ігнатович, Ярмак Яків Григорович, Назаренко Марія Семенівна.

Ведуча Передерій Ольга звернулася до всіх присутніх з проханням подумки згадати імена дорогих їм людей, їх обличчя зі старих світлин у ту коротку мить, коли метроном почне відраховувати хвилину мовчання. І не було у залі жодної людини, яка б не згадала колишніх фронтовиків, адже війна торкнулася чорним крилом кожної української родини.

Звісно, кожне вдале свято, лінійка чи будь-який захід – то заслуга вчителя. Урочистий урок пам’яті до Дня Перемоги проходив під керівництвом досвідченого, висококваліфікованого вчителя, одного з кращих педагогів гімназії – Дзюби Людмили Андріївни.

Отже, ми вдячні Вам, шановна Людмило Андріївно, гуртку „Джерельце” і танцювальному колективу під керівництвом Ляшенко І.М за те, що подарували нам годину незабутніх вражень, щирих сліз та радісних оплесків.

Пам’ятаймо ж тих людей, яким завдячуємо життям, бо «це потрібно і мертвим, це потрібно й живим».