Нашому другу-читачу, який разом з «Порадником» починав рік, ця назва вже знайома. З такою пропозицією ми звертались в №3: давайте простежимо за долею наших пам’яток байдужості та безгосподарності. Таких сиріт в Бахмачі й районі – безліч. Просто покинутих, деяких – проданих, здебільшого- за безцінь, від деяких (як-то від колишньої бані) цеглини на цеглині не залишилось, з деяких будматеріали (міцні були!) пішли на чиїсь дахи, дачі тощо. Ми не прокуратура, судовими розбірками не нам займатися (а не завадило б, десь перед виборами лунала пропозиція – судову владу обирати народу, та зась – вибори пройшли!) То що ми можемо? Дізнатися, чи знайшлися тим сиріткам добрі батьки за цілий рік. Щось на зразок народного контролю. Ходила питати до голови нашої районної громади. Чому до нього? Бо це – комунальна власність району, тобто наша, громадяни. Кому ж і спитати, як не нам і як не у них – наших обранців.

 

В.М.Сорока, 1975 року народження, був обраний головою райради у квітні 2006 року. За фахом – вчитель, головою вже був – виборчого штабу В.Ющенка, з самого початку - не з перебіжчиків.

Ми починали тоді, в №3, з неврологічного відділення. (Приємно було, що мій співрозмовник ту статтю читав).

Володимир Миколайович теж почав з нього. Можливо тому, що з цим сірим приміщенням «на кругу» вже процес пішов? А хто ж з поганого починає? Це по-людськи зрозуміло і нормально.

Отже, що маємо? Голова говорить, що вже виготовлено проектно-кошторисну документацію, це обійшлося районному бюджету в 70 тисяч гривень. Для втілення обіцяної реконструкції проектом визначено суму – 6млн. грн. Звісно, таку суму ми, бідні, не «потягнемо», треба просити державної чи хоча б обласної допомоги. Наші пропозиції, подані до області, вже пройшли перший етап погодження. Що там буде? Скоріше всього, медичний комплекс, хоча є різні думки, навіть тих самих медиків.

Мені (Н.Т) найбільше болить, може тому, що то моє дитинство, моя юність – наш кінотеатр «Мир». Хоча зараз у нього - далеко не мирний вигляд: вітер зловісно тріпоче навкруг пошарпаних стін кіноплівки, мов кулеметні стрічки. Уявляю, як боляче те бачити людям, котрі присвятили кіносправі майже все своє професійне життя – тоді ті дорогоцінні стрічки строчили кадрами улюблених народних фільмів! Продане за смішну суму - 40 тис. грн. - в 2005 році. Київській фірмі «Бон-Ексім», тоді – власнику «Бахмачм`ясо». З умовою збереження профілю - обіцяли зробити чудовий кінозал, дитяче кафе. Рішення про продаж прийнято сесією райради, голова на той час – Бузун О.В.

Що нині? – питаю нинішнього.

В.М. : Постійна комісія районної ради з питань соціально-економічного розвитку і комунальної власності прийняла рішення про звернення до прокуратури і районного відділу міліції щодо перевірки дотримання виконання умов договору купівлі-продажу кінотеатру. На сьогоднішній день прокуратура готує відповідні документи для подання до суду в інтересах захисту прав громади району про повернення споруди у комунальну власність. Щодо ще двох приміщень, про які писалося в тій статті. Колишній Будинок школяра, частково, і РБК включені до списку об’єктів, що підлягають приватизації. Конкретного рішення сесії ще немає, це буде наступним кроком. І не останнім – процедура продажу складає декілька етапів. Але, в усякому разі, моя позиція (а позиція депутатів, звичайно, може бути різною): ця процедура повинна бути максимально прозорою і вигідною для громади. Майнова оцінка, по-перше, буде проводитися тільки незалежними експертами- спеціалізованою, фаховою організацією, якнайменше, обласного рівня. Оголошення про продаж буде теж подаватися в обласні газети, з метою найширшого залучення коштів. І останній етап – продаж буде здійснюватися виключно на конкурсних засадах.

Звісно, говорить Володимир Миколайович, краще було б своє зберегти, не продавати. Але ж надзвичайно важко району справитися з такою кількістю занедбаних приміщень. Ми намагаємось визначити найнеобхідніше. Так це, крім згаданого неврологічного відділення, ще один - освітянський об’єкт. Адже здоров’я і діти – хіба це не найважливіше? В Тиниці гостро назріла необхідність в новому приміщенні школи, говориться про це вже дуже давно. Одна з постійних комісій райради, з гуманітарних питань, провела своє виїзне засідання в колишньому ПТУ.

(Училище офіційно закрите на початку 2007-го, приміщення його є історичною пам’яткою: скарбниця і будинок Кочубея, XVIII ст. Тож мусить бути ще й справою честі бахмацької влади - збереження такого історичного раритету. Хіба це їй, владі, не плюс? – Н.Т)

Отже, продовжує голова, комісія прийняла рішення щодо переобладнання училища під приміщення школи. Пропозиції району подані в обласну раду для внесення в перелік об’єктів, що будуть будуватися.

Ну що, наче про всіх наших «фотогероїв» поговорили? Та їх ще – ой-ой! Маємо деякі на прикметі, обов’язково будемо продовжувати наш народний контроль – хоч поговоримо й то легше, кажуть, не можна в собі тримати – треба виговорюватися!

Тож я поговорила ще. З колишніми господарями покинутих приміщень, тобто – з керівниками служб, котрі там жили. Як живуть зараз - розповідь читайте вже в новому році.

А розмова з головою закінчилась вітаннями.

- Користуючись нагодою, хочу привітати жителів Бахмацького району з Новим роком та Різдвом Христовим. Хочеться вірити, що цей рік нарешті принесе нам всім здійснення великих сподівань, надій на кардинальні зміни - віра в це, впевнений, ще живе в серцях українців. І хай вона стане реальністю - щасливою, стабільною, заможною – для кожної родини.

 

 

 

Які патріотичні почуття можуть виховати такі ось стіни під боком у школи №4?..