Від сесії до сесії

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
Міська рада шостого скликання 31 травня зібралася вже на 10 свою сесію. А от колишній мер прийшов уперше. Мабуть, скучив, подумалося. Майже вгадала, та про це стало відомо лише наприкінці сесії.  А поки що депутати працювали над більш ніж 30 питаннями. Найперше – деякі зміни до бюджету затвердили. Є таке положення: найменші його порухи вирішує лише сесія. Отже, виділили гроші на монтаж водогону по вул.Перемоги, що біля колишнього (як боляче говорити це слово мені, яка пам’ятає нашу корівку на експортних баночках!) молочноконсервного. Нарешті довготривале питання добігло кінця!

А грошики на все це де брати? Місцеві податки та збори – зараз основне джерело існування – прийняли рішення про орендну плату за землю, читайте у попередньому „Пораднику” і вносьте свої пропозиції, адже саме з такою метою міська рада публікує проекти таких рішень, тож проявіть свою громадську активність. На обговорення за законом дається місяць.
 
Затвердили чергову програму „Про права дитини”, при голосуванні один утримався. Депутат Михайло Виноградов пояснює свою позицію більш ніж логічно: під будь-яку програму треба закладати реальні кошти, а якщо у нас порожній бюджет, то який сенс просто приймати ту чи іншу програму?
 
Виділили матеріальну допомогу на лікування заявникам-громадянам міста, хоча й невелика, але й тому люди раді у часи скрути.

Ухвалили ряд рішень «земельних» договори про оренду, право на власність тощо. Цікаві моменти.  Відмовили у заяві на викуп земельної ділянки гр. П.Сагатиляну. Узагалі прецедентний випадок: заявник тільки-но уклав договір оренди і одразу ж виявив бажання купити цю землю! До того ж, треба зазначити, у попередні роки чомусь (?!) користувався землею взагалі безкоштовно – ну ніяк „не хотів” укладати договір оренди у часи головування О.Поліщука. І другий цікавий момент – сам Олег Васильович. Прийти на сесію колишнього голову змусила довготривала боротьба за земельну ділянку. Читачі „Порадника” про неї вже також чули. Депутатський корпус попереднього скликання відмовив заявниці Пушенко Г. у її бажанні мати земельну ділянку розміром 35 соток  по вулиці Богомольця, громадянка опротестувала це в суді, але депутати так і залишились непохитними. Тяжба продовжується. Заявниці пропонується законні 10 соток, на які кожен громадянин має право, але гр.Пушенко Г. потрібні саме ці 35. І для „ведення особистого господарства”. А виявляється, ця практично заасфальтована діляночка майже в центрі міста не зовсім підходить для городика. У задачі питається – для чого? Ви спитаєте, до чого тут О.Поліщук? Справа в тому, що Олег Васильович за часів головування вперто намагався неодноразово опротестувати це рішення, бо заявниця – його родичка. На цій сесії хотів, напевно, пояснити свою позицію, просивши слова. Але документа,  який свідчив би про те, що він представляє інтереси заявниці, не надав. Тож сесія й відмовила йому в слові. Такі вони, справи земельні.

Не менш спірні й питання щодо об’єктів харчування, як скромно іменуються усі „пітєйні” заклади: бари, кафе тощо. Цього разу розійшлися думки з приводу роботи нововведеного „Чемпіону”: у результаті, більшістю голосів (були й „проти”) ухвалили дозвіл до 2-ої години, хоча комісія з житлово-комунальних питань (голова – депутат І.Герасименко) вносила пропозицію – до півночі.

Не обійшлося без суперечок й обговорення пропозиції депутата М.Виноградова – запит до районної ради та районної державної адміністрації  щодо законності вивішування 9 травня цього року недержавних прапорів на відповідних адміністративних будівлях. Треба пояснити читачам, що приміщення, у якому розташована міська рада, належить не їй, а районній раді (голова – М.Булах). 9 травня на них, поряд з державним, були червоні прапори. На той час відповідного закону Президент ще не підписав. Думки депутатів розділилися і більшістю пропозиція не була підтримана. Якщо читачам цікаво, обіцяємо повідомити  відповідь на особистий запит депутата. До речі, згідно із законом про інформацію, це може зробити будь-який громадянин України. І, також до речі, що було дивним для мене особисто: більшість опозиційної фракції, лідер якої категорично не підтримала цього закону, також не проголосувала „за”.

Н.Теплова