Пам'яті Мотрони Лапи

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
„Добрий день і в добрий час, дорогі мої земляки-хуторяни! Якщо ви читаєте моє вітання, значить ми зустрілися „наедине”.

Здрастуй, хутір дитинства Баланін,
Калинова моя гіркота,
Барвінкова, як спогад останній,
Ти колиско моя золота”.
(М.Лапа, „Хутір Баланін вічно живий”, 2007р.)

2 липня 2011 року уродженці хутора Баланін знову зберуться на своє свято – свято хутора, що навіки зник з лиця землі, з карти Бахмацького району і Курінської сільської ради, батьківщини людей, які народилися на цій благодатній землі, зросили її потом і кров’ю, любили її й люблять повік. Тому й збираються ось вже вдванадцяте.
 
Знову буде свято. Не буде на ньому лише його засновниці, його організатора і натхненниці – жінки з душею поета і серцем, що боліло за всіх, Мотрони Миколаївни Лапи. Та вона тепер назавжди в наших серцях.

У пам’ять про нашу дорогу Мотрону Миколаївну й відбудеться цьогорічна традиційна зустріч. Запрошуємо всіх на 14-у годину до пам’ятного знаку.

„...Запрошуємо на нашу розмову... А хіба бувають зустрічі – пам’яті хуторів? Це ж таке мале місце і не чути голос землі. А ми чуємо, бо там лежить наша пуповина”.
 
(М.Лапа, „Хутір Баланін вічно живий”)