Дню рідного міста присвячується
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 05 серпня 2011, 21:21
Що в імені моєму?
Існує чимало версій щодо походження назви нашого міста.
Найпоширенішою, яку ми чуємо зі школи (причому – різні покоління!), є тюркомовне – „болото”. Не знаю, як вам, а мені видається абсолютно непідтвердженою. І це тішить наше самолюбство, правда? У всякому разі, у жодному сучасному джерелі не знайшла такого, а ось - що маємо. І все ж таки усі схиляються до тюркомовного походження.
1.За версією краєзнавця О.Зойка слово Бахмач означає „баштан”.
«Слово Бахмач відноситься до давніх тюркських слів, які вживали в Україні до татарського нашестя. «Бахмач» по-тюркськи означає «баштан», воно свідчить про те, що тут, мабуть, наприкінці першого тисячоліття нашої ери київські та чернігівські князі поселяли полонених печенігів та інших виходців з тюркських орд, які й назвали своє поселення». (« Ленінський прапор», 1961 р.)
2. Версія заснування нашого міста болгарами.
Згідно з нею, слово „Бохмач” належить до найдавнішого шару тюркізмів – булгаризмів, що і підтверджує заснування його болгарами: Бахмач//Бохмач (давньорус. Бохмитъ «Магомет»). До чого Магомет, незрозуміло, але теж варіант...
3. Цікавий, у всякому разі, не загальновідомий варіант знаходимо у сучасного архівознавця, доктора історичних наук, професора Київського національного університету ім. Т.Шевченка Калакури Я.С. Учений говорить: „Тюркомовні племена чорних клобуків, що мешкали на берегах Росі та Сули, дали назви містам Канів (ханів), Бердичів (від назви племені берендеїв), Кременчук (від «кермен» — фортеця), Бахмач (половецький кінь). (Калакура Я.С. „Джерела з історії України”).
4. Найавторитетнішим дослідником з цього питання прийнято вважати нашого земляка Володимира Степановича Євфимовського. Уродженець Борзнянщини (1899-1942 рр.), відомий український архівіст та археограф школи ак. М. Грушевського, дослідник історії України пов’язував назву з річкою Бахмач, на якій він був заснований.
Так, але що ж означає назва річки? Коло замикається.
Борис Киричок, наш краєзнавець з Дмитрівки, вважає, що „посилання на тюркські мови ні до чого, бо назва набагато давніша від появи на наших кордонах тюркомовних кочівників... У домонгольські часи існував саме БОХМАЧ і ніяка інша назва в документах не зустрічається. Бохмач, втім як і Бахмач, не зрозуміло що означають...”(„Бахмачу – 860”, „Порадник”, 2007 р., №21, ст.5).
Тож ім’я наше ще чекає своїх дослідників.
Трохи історії
Загальновідомо, що перша згадка про Бахмач датується 1147 роком. Саме тоді він опинився у центрі міжусобної боротьби між чернігівським і переяславським князівствами, у результаті чого й був спалений.
„1147 року Ізяслав же Мстиславич із братом своїм Ростиславом взяли город Всеволож (тепер Сиволож Борзнянського району) на добичу... Коли ж почули інші городи – Уненіж (Ніжин), Біла Вежа, БОХМАЧ, що Всеволож взятий, то побігли жителі їхні до Чернігова і багато інших городів побігло. Почувши ж це, Ізяслав і Ростислав послали вслід за ними воїнів. І догнали вони їх у полі, і узяли ті три городи, а інші втекли. І повелів Ізяслав запалити городи ті...”
Ось чому і згадав наших нещасних предків того зловісного року „Літопис Руський”, з чого можемо зробити два висновки, важливих для нас.
„Город”, тобто укріплене поселення, фортеця, до 1147 року вже існував. Отже, Бахмач ще давніший! Саме про це писав у згаданому нарисі Борис Гнатович Киричок.
Паровий млин - друге підприємство міста, у 1919р. було націоналізовано,1931 року переобладнано у фабрику з виготовлення сукна. Суконна фабрика була розташована на вулиці Петровського, де потім став млин „Заготзерна”. Фото 1910р.
Ну а другий – моральний – зробіть самі: про владу і народ ...
Ми знаємо, що тут йде мова про той історичний „город”, де зараз розташоване село Бахмач. Сучасний же Бахмач цілком справедливо пов’язують із залізницею. Так, у багатотомному енциклопедичному довіднику „Історія міст і сіл Української РСР” 1972 року видання, у томі „Чернігівська область” докладно пише про це автор Б.А.Хатнюк (у ті роки працівник Бахмацького райкому партії):
„Бахмач виник у 60-70-х роках XIX ст. Під час спорудження у 1867 році Курсько-Київської залізниці і у 1873 році – Лібаво-Роменської за 2 км від давнього містечка Бахмача (нині с.Бахмач) було побудовано дві залізничні станції, навколо яких згодом виросли два селища залізничників. Ці селища й поклали початок сучасному місту Бахмачу...”
При цьому автор посилається на газету „Черниговские губернские ведомости” за 1874 р., №246.
Досліджує історію нашого міста і бахмачанин М.Виноградов. Посилаючись на видання 1872 року „Збірник відомостей про залізниці Росії” та чернігівський історичний часопис „Сіверянський літопис” (1895.-№5.-с.88), де наведена доповідь міністра шляхів сполучення Мельникова імператору російському Олександру II, Михайло Михайлович говорить наступне: „... ми з упевненістю можемо стверджувати, що наше місто засноване 17 грудня 1868 року, а тому у 2018 будемо святкувати вже 150-річчя його заснування” („Порадник”, 2010р., №28, ст.5).
Читач може спитати, а чому ж нещодавно святкували 70-річчя Бахмача?
Напевне, виходячи з того, що 1938 року Бахмач офіційно отримав статус міста, у 2008 році вирішили відсвяткувати його ювілей – офіційний. З таким же правом тоді можна говорити й про 1923, коли Бахмач, у зв’язку з адмінреформою, яка відмінила повіти і ввела райони, став райцентром. Але що вважати днем народження – офіційний статус чи з’яву на світ? Питання, як на мене, риторичне.
Як відомо, раніше ми святкували наш День 9 вересня, у день визволення від німецько-фашистських загарбників. Рішенням міської ради з 2008 року день народження приурочено до свята залізничників. Адже і з’явився наш Бахмач сучасний завдяки залізниці. Оскільки свят у залізничників тепер два, то обрано той традиційний день, до якого звикли – перша неділя серпня. Цьогоріч святкуємо 7 серпня.
Зі святом, рідне місто!
Підготувала К.Весняна