Традиційний, уже одинадцятий, Спасівський ярмарок цьогоріч організували напередодні Першого Спаса, 13 серпня. Що ми побачили – тим і ділимося з тобою, шановний наш читачу.

Що таке ярмарок у народній уяві? Людей подивитись – себе показати.

 

 

Хтось як став ото, бідолашний, за прилавок зранку, так і ярмаркових сусідів не розгледів, допоки останньо-го пиріжка не продав! А ось бачу – йде наша знайома вишивальниця із клубу „Бахмацька світлиця” Надія Птуха, не в чергу за кавунами чи олією квапиться, а мистецькі ряди споглядає – як воно у людей виходить, може, й ліпше, ніж у мене... Митець справжній не зациклюється на собі – лише тоді розвивається. А олія, до речі, таки добра – сама брала і всім раджу, і рижієву, і льняну – нашу, українську, виробляють на Ніжинському жиркомбінаті, а от іспанську оливкову лише розливають. А що – аби росли оливи на Чернігівщині, то мабуть, із них би теж ніжинці олійку били. Ну от чомусь же вижили люди?! І хлібчика житнього у сусідів коропчан купила, згадавши при цьому найсмачніші „кірпічики” пекарні на Київській і пахучі батони міського хлібозаводу. А згущеного молока – ічнянського, пом’янувши наш бідний мкз. Та не будемо  про сумне. 

 

Ось як гарно показують себе майстри по дереву, металу, кераміці та інших природних матеріалах з Чернігівського навчально-методичного центру культури і мистецтва та спілка художників „Деснянська палітра” – не вперше у нас ярмаркують. А мила Іванка з Івано-Франківщини, що разом з мамою й татом привезли нам цілий намет вишиванок, плахточок, поясів, сумок з домотканого полотна, дерев’яних виробів – уперше. Кажуть, були на козацькому святі у Батурині, почули й про наше. „Невже самі полотно тчете?”- дивуюся.  „А в нас усе село тим заробляє. Хтось полотно робить – у них і беремо, а тчемо вироби самі. Верстат маю ще мамин та бабусин, а вишиваємо усі – від мами до Іванночки, чоловік же – по дереву працює”,- ділиться Анна Габорак. Розпитую, чи то в школі навчають. „Та ні, у школі майже немає гуртків, ото що самі навчимо у родині – те й маємо”. Сорочки в ятці – на вибір: із льону, полотна, батисту, марльовки, білі й чорні. Ціни – від 120 гривень і до 1200– „золотою” ниткою вишита. Почула від Анни Іванівни цікаву фразу: „Оця сорочка з нашою вишивкою, а решта – з українською”. - „А ваша хіба не українська?” - „Це тільки нашого села узор – з жовтим, оранжевим і зеленим кольорами, яскраві, у очі вкидається”. На чорних вишиванках ці сонячні кольори – просто диво. Дуже багато людей питають товар, але вишиванки при мені ніхто не придбав. „А купують як узагалі?” „Та з цією кризою – не дуже, купують що дешевше”, - зізнається. І крісло за 800 гривень у її сусідки із Закарпаття теж не всім по кишені, але ж яке чудове – скільки то вечорів треба не з телеящиком простовбичити, а біля його витончених форм!

Вишуканий світ краси застилає дим  шашликів – 180 гривників за кіло. „Кусаються” і копченості: буженина і ковбаса домашня – 90-100, сало – 50-70, кров’янка- 65. А ось котлеткою у тісті всього за 3 гривні можна й перекусити – дякувати господиням із Красного. Гарні у них і макові рулети. А знайома держслужбовець Н. («засекречено» в її інтересах) підійшла: ”Так і напиши - дешевше не знайдеш, дорожче, ніж на базарі. Ну це нормально, хіба ж це ярмарок?!”

Ось я й задалася метою – зафіксувати ціни, подивимося наступного року – порівняємо наскільки „зріс добробут українця” і як нам „жити стало краще”.

Саме ж про це, наш добробут, і дбали навіть з цієї, святкової сцени новоспечені партії (а чи молодші брати існуючих?) Цілих чотири  представники якихось „Реформ заради майбутнього” вітали нас і від себе особисто, і від обласної організації, і від самого Ігоря Рибакова, що в Києві керує. І вони, й інші гості та влада виходили на сцену під козацький марш.

А ось народного депутата Олега Ляшка, земляка, чомусь на сцену не запросили. „Реформи” ікону Богоматері нашому храму дарували. За що подякували благочинний о.Віктор і голова райдержадміністрації О.Допа. Ольга Іванівна навіть з днем народження Рибакова привітала „від імені всіх бахмачан”. 

 

 

 

Як споконвіку ведеться, народ потребує, крім хліба, ще й видовищ. Що було - то було. Дорослим – у торгових рядах та зі сцени, а дітворі – атракціони усіх видів, у які й дорослі з задоволенням гралися. Із гарматки, наприклад, один у одного постріляти ядрами-поролоновими м’ячиками; кажуть, психологи радять так агресію знімати. Заплатив за 3 хвилини 10 гривень – і спокійненький! Від 10 до 15 грн. стрибали на всіляких батутах, їздили-літали на карусельках, до прикладу, на качці – за 15, на поїзді – за 12 гривень по 3 хвилини. Ну які ж батьки не викладуть для свого чада, якщо воно бачить таке двічі на рік?! Ну вони й дорвалися! Підійшла до машини „швидкої” поцікавитися, як день пройшов. Було близько 16-ої. На чергуванні - завідуюча відділенням Поціпух Світлана Леонідівна:

- Та ось тільки зараз трохи стихло. Було багато звернень. Тиск, травми, багато дітей – погано після атракціону з лонжею (так, був і такий – як у цирку, стрибки з лонжею- підвісною мотузкою –Н.Т.) Та найбільше – перестаралися з „гарячітельним”, немає у нас культури споживання, а ще ж не вечір...
Розговорилися на цю болючу тему, почула просто анекдотичний випадок. Підходить один ярмарківець, просить виміряти тиск. „Вам погано?” – Просто шикарна відповідь: „Ні, хочу знать, скільки мені ще можна прийняти!”

Чому у нас усі свята - синонім п`янці?  І возведена „Вона” в абсолют. З великої літери – бо так і назвали сулію з жаданою рідиною. Чи то в”Агросвіті” чи то в „Агродомі”- допитатися не вдалося, шифрувалися - але красувалася на возі посеред полянки. Поляна накрита! А біля воза – ішачок, катає усіх бажаючих. І, мабуть, нагадує, у що ти можеш перетворитися, коли „Вона” стане тобі єдиною...

Може, тому й має натхнення у свої 89 художник-аматор Іван Опанасович Ковтун із села Бахмача, що ніколи не захоплювався цією гидотою. Ось і до свята встиг нову картину написати - „Кінь без роботи”.

Хотіла завершити репортаж феєрверком, як зазвичай усі роблять. Та знов ті „реформи” наздогнали. Уже поза ярмарком. Величезний білборд на нашому шляхопроводі – привітання зі Спасом. Така настирливість гідна уваги - порилася в Інтернеті: фракція у ВР створена у лютому 2011р., до неї примкнув наш земляк - вічний депутат І.Плющ, того ж дня вийшовши із фракції НУНС. Боже правий, де ж ти, Іване, тільки не був! І скільки ж будемо ми, „пересічні громадянини”, як ви любите нас називати, годувати вас, «реформаторів»?!