Учительство Бахмаччини зібралося на традиційну серпневу конференцію за два дні до робочого року – 30-го. Поговорити про свої здобутки, про освітянські проблеми, окреслити плани та врешті просто зустрітися – не так часто це буває. Послухали районне та освітянське начальство – О.Допу та П.Полянського, спробували по-ділитися наболілим. Як і завжди на всіх заходах, люблю спостерігати за залом. Утомлене банальними промовами товариство гуділо, як їхні учні на нецікавих уроках. А ось на актуальні, правдиві виступи реагували миттєвою тишею і гучними оплесками. Так, директор Халимонівської школи С.Гурин сказав правду про підручники, які подекуди не дійшли до споживача - учня й до кінця року, про „сюрприз” із екзаменами цього року, проблему пенсійного віку, зокрема, у школі; математик міської школи №5 І.Циганенко – про проблеми профільності класів, зокрема, як дитині у гуманітарному класі, наприклад, здати успішно ЗНО з математики, а вчителю, відповідно, встигнути її навчити за мінімум урочних годин.

 

Найгучнішими оплесками реагували на виступ колеги з Рубанки О.Кудлай. Олену Григорівну добре пам’ятаю по першому її виступу минулого чи позаминулого року – яскравий був і тоді. Дотепна, дуже грамотна промова була примітною серед стандартних заготовлених виступів. Як умілий оратор (а вчитель і мусить таким бути), Олена Григорівна і зараз заінтригувала з першого слова і витримала інтригу до кінця: крім професійного аналізу проблем рідного предмету - іноземної мови, говорила про справжній стан сільської освіти. І про село взагалі – депресивне, вимираюче українське село. Не залишив байдужим цей виступ навіть поважну президію – Ольга Іванівна Допа поспішила дещо спростувати, зокрема про депресивність Рубанки. Не треба такого песимізму, за словами голови РДА: „Ми всі рухаємось тільки вперед і до кращого!” Розумію, що на цій бадьорій ноті належало б і завершити мій короткий репортаж, та був дійсно оптимістичний момент педагогічного зібрання.

 

 

Дуже багато грамот усіх рівнів вручали кращим учителям зі сцени, та коли почали читати перелік заслуг тренера-викладача Бахмацької ДЮСШ Арсена Журавля, усе потонуло просто у громі овацій. Довелося підходити до його тренера і батька Миколи Дмитровича, аби уточнити всі регалії. 26-разовий Чемпіон України, багаторазовий переможець та призер міжнародних змагань, учасник 3 юніорських та 7 чемпіонатів світу серед дорослих, член Національної збірної, майстер спорту Арсен Миколайович Журавель за підсумками року відзначений обласною державною адміністрацією кубком „Тренер Чернігівщини 2010 року”.

Сфотографувала нашу спортивну „зірку” з Батурина з нагородами від спорту і від природи – батьком.