30 вересня – Всеукраїнський День бібліотек. І хіба не символічно, що саме цього місяця святкувала свій день народження одна з найстарших книгозбірень району – Батуринська. Їй виповнилося вже 90!

Поважний вік не шкодить її здоров’ю – навпаки. Як у відомій пісні: „Мои года – моё богатство”, багатство духовне. Батуринська бібліотека по праву вважається найкращою у районі. Такою її назвала директор централізованої бібліотечної системи С.Туз, вітаючи колег зі святом. Завітало того дня, 22 вересня до книжкової оселі багато гостей: із заповідника „Гетьманська столиця” і Будинку культури, шкіл – загальноосвітньої та інтернату, від виконкому міської ради та районної влади. Звучали слова вдячності за благородну подвижницьку працю нинішнім працівникам бібліотеки: Тетяні Пилипенко, Ользі Сергієнко, Валерії Остапчук і Оксані Якубовській та їхнім попередницям – усіх бібліотекарів згадали добрим словом. У прозі й віршах. Землячка –поетеса Ірина Лобовик подарувала віршовану присвяту і збірочку романсів, де, серед інших, вміщено й її твір, має автор вже чималий творчий друкований доробок. А от Діану Башук поки що не друкують поважні видавництва, та її щирий вірш зворушив глядачів не менше.

 

Немає на світі людини, яка б не читала книг,
Одної чудової днини люди придумали їх.
Але з того давнього часу пройшло вже немало літ,
Віки сторінки гортали – назавжди змінився світ.
Уже 90 років бібліотека живе,
Немов по бездонній річці, вона по віках пливе.
Линуть у вир століття,
І часу не зупинить,
Які б не були лихоліття -
Книга завжди буде жить.

Діана займається у бібліотечному клубі з чудовою назвою - Клуб любителів прекрасного „Веселка”. Керує ним Ольга Іванівна Сергієнко ще з 1979 року, тож у цій бібліотечній залі того дня зійшлося вже два покоління «клубників». Діанина мама теж у дитинстві брала участь у лялькових виставах, малювала картини, а ось тепер – вже донька говорить:„ Мені подобається, що тут збираються творчі люди – малюють, ставлять п’єси, пишуть вірші...”

Ось задля цього і працюють, напевно, берегині книжкового світу – щоб ніколи не переривалася ниточка часу, яка зв’язує покоління невмирущими цінностями. „Вічно живим храмом душі й науки” назвала бібліотеку завідуюча Тетяна Миколаївна Пилипенко, а найціннішим її багатством – читачів. А вони, сьогоднішні читачі, уже в іншому інформаційному вимірі – тож треба крокувати в ногу з часом і книгарням. У Батуринській бібліотеці очікують із дня на день підключення до мережі Інтернет, а на святі районна влада подарувала мультимедійний проектор. Отже,  залишається лише побажати, щоб із приходом сучасних технологій книжкові полиці не припали пилом. І привітати зі святом весь бібліотечний загал Бахмаччини!