У дитинстві заздрив ровесникам, хто вчився у музичній. Проте пізніше ходили сюди  і донька, і син.  Тепер освоює ноти  менший онук, на цьому наполіг дід, тобто я.  Вже на пенсії, то воджу Андрійка на заняття. Він опановує баян.

Найчастіше чекаю на внука у шкільному фойє, сюди  доплинають звуки  з багатьох класів. Якось звернув увагу  на приємно чисте звучання баяна, мелодія якого вирізнялась серед багатьох інших інструментів. Відчувалось, що грав не майстер, але й не новачок. Поцікавився, що то за інструмент з таким виразним тембром. Не без задоволення мені пояснили, що баян подарував школі  депутат обласної ради  Григорій Данько, урочисто вручив дзвінкоголосий інструмент ще на святкуванні  Дня визволення міста. Показали навіть фото, де  задоволені педагоги і усміхнений меценат з подарунком в руках. 

 

Може, колись і Андрію,який на той час подорослішає,  пощастить пограти  на цьому чудовому інструменті.

А Григорію Володимировичу хочеться сказати спасибі і, як говорять, нехай не скудіє рука, що дає. Упевнений, баян тому і звучить так мелодійно, що подарований від щирого серця.