Цікавий факт: не встигла авторка написати присвяту -  „Збірка присвячується моєму першому внукові Платону Пащенку і всім внукам, які будуть”, - як стала бабусею вдруге!

Як справжній поет, і завіршувала цю визначну подію свого життя у останніх рядках збірки:

Коли версталася книжка,
Ще один внук народився!
Його назвали Ярославом.
Нехай він буде здоровим і мудрим,
Нехай усмішкою цвітуть його будні,
Нехай свята квітують волошками,
Щоб ріс здоровим
Наш любий хлопчик.

 

Ми ж бажаємо усіляких благ також і самій поетці, щоб іще й онуки, й вірші дарувались Богом. Нехай твориться й здоровиться. І на нову книжку копієчка знайдеться!

До речі, про копієчку. Тетяна Федорова подякувала в передмові „добродію-меценату, який просив його імені не називати”. Нарешті! Є і в нас такі люди, що роблять добрі справи не задля марнославства, не вихваляються бодай копійчаною „благодійністю”, а творять це благо щиро, по-божому. Ось Вам і тема для чергової збірки, шановна пані Тетяна, правда ж?

А ви, шанувальники слова, читайте! „Насолода – гарантована, – пише в передмові колега і земляк-курінець Іван Просяник. – Невловимий сміх поміж рядками. Не обійдеться і без сліз, але незвичайних, – що душу очищають від шлаків. Читайте!”