13 листопада 2011-го, як і щороку, Україна вшанувала Батуринську трагедію.

Щоправда, цієї холодної неділі в колишній гетьманській столиці не було представників держави вищого рівня (із влади була лише районна).  Натомість віддав шану пам’ятній даті української історії народний депутат опозиційної партії „За Україну!”  В’ячеслав Кириленко. І це дуже нагадує ті часи, коли історія Батурина була під суворою забороною, коли про неї вперше заговорили також ті сили, хто протидіяв чинній владі. Боротьба за незалежність триває? Власне, вона й не припинялася, адже й 2004 року, на відкритті пам’ятного хреста учасники мітингу говорили, „що офіційний Київ проігнорував важливий захід у Батурині”. Тож було б дивно бачити й зараз поряд Кириленка і Януковича...

Отже, того скорботного дня 2011 року, як і завжди, пам’яті загиблих земляків – Батурина 1708-го - звучав молебень у церкві Воскресіння Господнього на Цитаделі, до підніжжя пам’ятника лягли квіти та вінки, лунали слова вшанування 21 тисячі захисників та жителів столиці Гетьманщини. Стільки українців, за дослідженнями істориків, було знищено у листопаді 1708 року царськими військами. І бандура в руках юної батуринки Аліни Базалій плакала по невинно убієнних, і в осіннє високе небо злетіли голуби, мов їхні душі. Птахів випустили в політ студенти, які разом зі своїм керівником Володимиром Коваленком, завідувачем кафедри історії та археології історичного факультету Чернігівського державного педагогічного університету імені Т. Г.Шевченка, вели розкопки, тобто були безпосередньо причетні до посталої з руїн, відродженої гетьманської столиці. Символом цьогорічного вшанування Батуринської трагедії постала криниця, яку відкрили до цієї вікопомної дати. Освятив джерело настоятель Свято-Покровського храму о.Роман.

 

До Дня пам`яті Батурина Національним історико-культурним заповідником «Гетьманська столиця» проводився День відкритих дверей. Багато бажаючих  безкоштовно відвідали Цитадель Батуринської фортеці, Музей археології та Будинок-музей В.Кочубея.

І лунала над вічним Сеймом українська пісня – то народний колектив „Козацька душа” славив рідне місто, вклонявся пам’яті предків.