Лист до редакції. До батьків у село приїжджаю зазвичай електричкою, тож часто буваю свідком розмов поміж тих, хто повертається зі столичних ринків. Знаю, що їздять до Києва не від хорошого життя, шукають кращих цін на свою продукцію, зокрема, молоко, сир, сметану. Знаю, що через скрутне становище усе частіше селяни здають корів на м`ясокомбінати. Мені проблема знайома, бо старенькі мої батьки, попри все, корівчину ще тримають, хоча зиску з того, як кіт наплакав. До базару добиратись їм уже важко, то здають молоко місцевим заготівельникам майже задарма. Там, в електричці, почув, що прості селяни, виробники молока, об’єднуються у якісь кооперативи. Упевнений, що багато читачів були б вдячні ”Пораднику” за інформацію про це. Цікаво, чи діють подібні кооперативи на Бахмаччині, і якщо так, то розкажіть про них.

 

Лист редакцію зацікавив. Насправді, до початку цього року державна дотація виробникам включалася переробниками в закупівельну ціну молока. Із прийняттям Податкового кодексу державні дотації залишилися лише за фермами, тільки сільскогосподарські виробники – юридичні особи продовжують користуватися державною підтримкою, мають пільги, у тому числі й по ПДВ. Прості ж селяни у 2011 році фактично позбавлені державної підтримки. Єдина можливість виправити цю несправедливість - організація кооперативів виробників молока, які є юридичними особами, отже мають державні пільги.

Міністр АПК - Микола Присяжнюк теж останнім часом нахвалює ці об’єднання. Не дивлячись на те, що з початку цього року пан міністр агітував створювати великі молочні ферми, що знайшло відображення і в побудованій системі державної підтримки сільгоспвиробників. У своїх останніх інтерв’ю він не раз наголошував на тому, що побудова ферм - справа майбутнього, порятунком для галузі сьогодні можуть стати лише виробничі молочні кооперативи.

Приємно, що у районі згадані  об’єднання вже зробили перші кроки, так у Гайворон прийшов кооператив „Молоко-Ніжин”. Вдалось зустрітись з одним із його членів - Миколою Андрійовичем Жовтуном і дізнатись про все, так би мовити, з перших вуст.

 

 

- Селянин до новацій ставиться тепер обережно, але ті умови, що пропонує кооператив, для багатьох прийнятні. Спочатку 14 моїх односельців погодились скооперуватись, бо самотужки захищати свої інтереси практично не можливо. Заїжджі закупівельники пропонують зовсім низькі ціни, а кооператив має з місцевим переробним підприємством окремий договір на поставку молока і ціна для кооперативу вища. У цілому, дохід члена кооперативу від виробництва молока як мінімум на 5% вищий, ніж в селян, які не є його членами. Крім того, нам виплачується оренда за корів, це 200 гривень, які отримуємо щорічно, 150 – на парування та 80 – на щеплення вже виплатили. Взагалі виплати отримуємо регулярно. Тепер менше економимо, можемо замовити нашим Лискам і більш ефективну вакцину, і запросити більш кваліфікованих спеціалістів. У минулому році для годівлі корів селянам не вистачало сухого жому і кукурудзи, суржика пшениці та ячменю, обмішки, і ось уже з цього року у членів кооперативу з’явилась впевненість у забезпеченні фуражем. Які ціни? Візьмемо, наприклад, кукурудзу. У селі цього року її зерно пропонували по 1 грн. 10 коп. за кіло, кооператив допоміг, організувавши гуртову закупівлю  по 90 коп. І це з урахуванням витрат на доставку. Досить прийнятно. Обіцяне нам виконується. Це стосується і консультацій, і можливості отримати позику, наприклад, на придбання корови.

 - Селянина вже стільки ошукували, що багато хто, як говориться, боїться власної тіні. От і у вашому запитанні зазвучали відповідні нотки. Ні, не боїмося, інакше не вступали б. Перш ніж зважитись на цей крок, вчитувались в кожен рядок договору оренди, радились з юристами, вивчали досвід тих, хто співпрацює з  подібними кооперативами в інших регіонах, і лише як упевнились, що маємо справу з порядними людьми, дали згоду. Кооператив лише орендує корову, право власності залишається за господарем. Та й давайте замислимося: кооператив – це     об’єднання нас – селян, самим у себе відбирати корів  - це вже якось не по-людськи. Мені власного господарства вистачає, нащо мені корова сусіда?

Зараз кооператив лише розширюється за рахунок нових членів. Сподіваюсь, що у нас буде, так би мовити, односторонній рух тільки на поповнення новими членами. Справа перспективна, так працюють у багатьох областях, Чернігівщина надолужує згаяне. Проте життя - не передбачувана річ, і як все-таки виникне необхідність залишити наше об`єднання, то досить подати заяву -  через два тижні ваше перебування у кооперативі припиняється автоматично. Так обумовлено угодою.

- Звісно, що кожен залишить кілька літрів для власних потреб. Так було завжди. Тому ніякий контроль, звичайно, не передбачений, він і не потрібний, бо селянин-член кооперативу сам зацікавлений виробити якомога більше молока, у цьому і є його економічний інтерес.

Переважно вступають в кооператив «Молоко-Ніжин» рядові селяни, але є у його складі і поважні члени нашої громади: ветерани праці, колишні секретар районної ради і бухгалтер, нині вони пенсіонери. Є педагог, записались у кооператив механізатор, і я, електрик.

Я ось, так скажу, кооперативом задоволений. Здав в оренду двох корів, порадились з дружиною, вирішили віддати і третю. Думаю, це прозвучить найпереконливі-ше про ставлення моєї родини до СВК „Молоко-Ніжин”. І ще: ми, гайворонці, розпочали цей рух у районі першими, а тепер у „Молоко-Ніжин” прийшли наші сусіди з Рубанки, Григорівки.

Приєдналися до кооперативу красненці, збираються кропивненці. Цей рух набуває все більшого авторитету. Якщо у вас, любі читачі, виникнуть ще якість питання щодо роботи кооперативу, звертайтеся за телефоном 097-318-28-64 (Олена Валеріївна).