Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


На журавлиних крилах мелодії

Рейтинг користувача:  / 1
ГіршийКращий 
На знімку: Ніна Киреєва, Олена Адуашвілі, Юрій Максимчук.
Фото Василя Циганка
 
У дні ялинкового свята була у райцентрі, відвідала рідню, потім знайомих. У обох родинах панує, начебто, гаразд - і у квартирах усе є, і до столу запрошували  багатого, а от новорічного настрою не відчувалось. Кепське почуття проймало і у спілкуванні із земляками по дорозі додому. Той похмурий песимізм прокрався у душу і до мене. Не знаю, скільки б це тривало, та мусила поспішати до клубу на репетицію – готували різдвяну концертну програму. Тільки-но залунав баян, заспівали наші солісти – відлетіли геть і кепський настрій, і осінні, відповідно погоді, думки. Ну, що не говори, лікує пісня від поганого настрою, від нудьги, від невеселих думок.

Не впевнена, що сорок років тому жили набагато краще, а от співали. Пригадалися задушевні мелодії доярок третьої бригади тодішнього колгоспу. Не можна було наслухатись. Виділявся серед усіх барвистий голос Наталки Слабченко. Чи не пісня допомагала майстру машинного доїння домагатись високих здобутків? ЇЇ праця  відзначена чисельними нагородами: медалями і орденами. Сама ж винагороджувала  земляків гарними піснями, співала і у клубі, і на районних оглядах. Нині Наталія Яківна на заслуженому відпочинку, але й досі звучать у душі літньої жінки недоспівані мелодії  молодості.

А як не згадати сільського соліста Андрія Павловича Комара! Тільки він міг виконати пісню так, що зал затихав, а потім вибухав щирими оплесками. 
 
Вдень мої земляки трудились, а вечорами поспішали до Будинку культури. Зустріти тут можна було доярку і ланкову, механізатора і службовця. Усіх їх гуртувала пісня.

Сьогодні часто чуємо: мовляв, село вимирає, зникає. Є речі, на перебіг яких  не вплинемо,  а от зберігати традиції, культуру, звичаї рідного краю ми спроможні. Українська мелодійна пісня, жвавий таночок, дотепний гумор здатні зробити наше похмуре сьогодення світлішим, радіснішим, змістовнішим. От і встигають учасники нашого аматорського колективу і на роботах, і на сцені. На жаль, трапляються серед рубанців і байдужі до нашої справи. Такі скептично ставляться і до заходів, які проводимо, і до рідної пісні, яку намагаємось вберегти для майбутніх поколінь. Проте віримо, що згодом достукаємось і до їх зачерствілих душ. Створювали, наприклад, світлицю при Будинку культури. Спочатку знайшлось лише кілька односельчан, хто погодився передати старі речі домашнього вжитку. А як справа зрушила з місця, захотіли й інші, щоб вишивані рушники їх матерів, бабусь милували око рубанців. Хтось приніс давній глек, хтось – прядку, які  немов би подовжили земний шлях колишніх своїх господарів. Тепер у нашій світлиці побачиш ікони й картини, вишиті сорочки і серветки, рубель і  дерев’яне цеберко, є навіть старезна скриня - все це разом нагадує давню сільську оселю. І залишається лише вдихнути в неї душу, тож робимо це піснею.

 Радо слухаємо зі сцени соліста Володимира Рулу. Працює він механізатором. Скільки бувало, прямо від свого трактора, явно стомлений, примчить у клуб. Приємно, що його уподобання  поділяє і дружина Валентина, ставиться до цього з розумінням. І коли  Володя  виконує пісні зі сцени, вона знає, що в першу чергу він співає для неї. Може, саме тому так проникливо звучить його „Ніченькою темною прийду до тебе, милая”.

Заповзяте подружжя Кіреєвих, Ніна і Сергій – активні наші учасники. Дружина співає, а Сергій освоює різні ролі. У новорічних щедрівках він - невгамовна Маланка. А Ніна, між іншим, устигає скрізь – в усіх жанрах художньої самодіяльності. 

Завідуюча сільським відділенням зв’язку Олена Адуашвілі закохана у сцену. До свого захоплення долучила і сина, тепер Павлик – наймолодший учасник нашого колективу. Хоча ще школяр, а сприймають хлопчину на сцені майже як дорослого. Зураб, їх чоловік і батько, на підмостки не підіймається, але допомагає нам завжди.

 Із віддалених сільських вулиць добираються у клуб дві наші Олени. Є в обох своєрідна іскра, яка запалює інших. Олена  Ільченко -  медсестра. Часто жартує, що ліки набагато ефективніші у поєднанні з піснею, з хорошим настроєм, при спілкуванні з веселими, оптимістичними людьми. Говорить ніби жартома, та є в тому рація. Вона й чоловіка долучає до самодіяльності. Її половинка, Ярослав, був на новорічних святах Дідом Морозом, вітав земляків-рубанців щедрівками і робив це дотепно, артистично.

Олена Бондар свого часу працювала у клубі художнім керівником, тепер вона – секретар сільради. Клопоту на новій посаді доволі, але і сьогодні не забуває дороги до закладу культури, допомагає  і словом, і ділом. Олена залишається дотепер солісткою жіночого вокального ансамблю. Учасниці зізнаються, що з нею якось впевненіше почувають себе на виступах. Полине з її вуст мелодія, то вже і вони готові підхопити її на весь голос.

Жіноцтво наше винахідливе: аби виграти хоча б кілька дорогоцінних хвилин, час від часу проводять репетиції у магазині, бо він у центрі і це зручно багатьом. Тоді обідньої перерви вистачає і щоб кілька пісень „прогнати”, і ще й вдома ладувати по господарству. Старший продавець тут Тамара Ільченко. Працює в крамниці й Олена Дончак. Як ви  певно вже здогадались, вони - теж самодіяльниці. Олена привела у клуб обох синів. Артем полюбляє хореографію, особливо жваві таночки. А ще читає гуморески. Максиму більше до вподоби спів. Коли з ненькою сімейним дуетом виконують  „Мамина криниця”, то зволожуються очі наших глядачів. Може тому, що її слова більшість рубанських жінок сприймають на свою адресу.

Людмила Лут – вихователька дитячого садочка,  а на сцені, крім усього, читає ще й гуморески. Робить це майстерно, свідченням тому –дружний сміх у залі та  щирі оплески.

Є у нас ще один учасник, за якого хочеться сказати окремо, бо він не лише талановитий виконавець ліричних пісень, а є прикладом мужності та стійкості. Юрій Максимчук – інвалід, але  життєві негаразди не здатні позбавити бажання співати. Не дивлячись на примхи долі, залишається оптимістом. Він, як ніхто інший, вміє вкласти у кожну пісню часточку власної душі, чим зворушує серця земляків, яким і присвячує свій талант. І летять його мелодії, мов на журавлиних крилах.

У Будинку культури активно діє дитячий гурток сучасного танцю. До учнів приєднуються Сергій Ільченко, Володимир Сінкін, Михайло Новицький. Парубки хоча і працюють за межами села, стараються не запізнюватись на репетиції, пості-йно вдосконалюють свою майстерність. Як на мене, участь молоді у самодіяльності має ще один позитив - сцена відволі-кає від барів,  спиртного...

Не можу не сказати доброго слова на адресу моїх безпосередніх помічниць. Це техпрацівниця Галина Монько,  бібліотекар Катерина Заєць, художній керівник Богдана Монько,  які завжди готові підставити плече.

Ялинкові свята знаменують початок нового року, це дні, коли вітаємо один одного, висловлюємо найщиріші побажання. Хочу подякувати своїм землякам-самодіяльникам за їх прихильність до народної творчості, за їх відданість сцені, за їх бажання зберігати традиції. Спасибі нашим глядачам за їх симпатії, за щирі оплески, саме аплодисменти - найцінніша для нас винагорода. Вони додають сільським аматорам сцени більшої впевненості, надихають на творчий пошук, заохочують працювати над виконавською майстерністю.

Доземний уклін всім вам, мої земляки, хто допоміг визначитись у житті й мені.

Наталія Ярмошенко, директор сільського БК, с.Рубанка

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове