Не наші гроші
/ 0
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 09 березня 2012, 23:33
На 21 сесії міської ради останнього лютневого дня приймали традиційну програму розвитку на рік. Доповідав перший заступник голови А.В.Федченко.
Скажете, що ж у нас розвивати? Ця думка, власне, й пролунала у першій частині – підсумки за минулий рік. За словами доповідача, „скромні результати досягнуті лише у торгівлі”, у промисловості й будівництві – спад (а по-нашому, так просто „лапті”, бо падати вже практично нічому).
Отже, до відома: на 459 мільйонів гривень було реалізовано товарів за рік, відкрито 8 нових торгових точок. Ну а далі – про плани на рік. Тут веселіше. Якщо, правда, будуть гроші. Обговорюючи програму, депутати вносили свої доповнення. Та на жаль, лунали й такі вигуки:”Ми вже півтори години про неї говоримо, давайте голосувати та й годі!” Хвилиночку, шановні, а які тоді претензії можуть бути до колег із Верховної Ради – до більшості, яких називають презирливо „кнопкодавами”?
Але на щастя, це стосується далеко не всіх, скоріше - одиниць. Були дійсно цікаві пропозиції, які роблять офіційний документ більш конкретним. Так, депутат Олександр Григорчук піклувався за мікрорайон мкз, а конкретно: перехід через Гомельську і тротуари на вулиці Південній. Микола Кириченко – про вулицю Чапаєва, яку лагодять, пам’ятається, вже не перше скликання. І- нарешті!- про громадські вбиральні. „Порадник” радий подвійно, оскільки порушував цю тему. Хотілося б тільки додати: при цьому не закривати вбиральні на поверхах наших „білих домів”, бо здебільшого вони лише для службового використання. Як, до речі, і в районній поліклініці – така турбота про хворих, які, інколи з ковіньками і милицями, змушені шкутильгати до зовнішнього туалету на подвір’ї! Отже, на сесії визначилися з побудовою двох: у скверику біля Будинку дитячої творчості (колишнього клубу), де він, власне, й розташований, але в незадовільному стані, і другий - у парку.
Болюче й давнє питання неякісного надання житлово-комунальних послуг турбує депутата Михайла Виноградова, пропозиції зі створення єдиного, але дійсно дієвого підприємства надаються ним вже друге скликання поспіль. Але поки що не мали належного відгуку. На цій сесії були прийняті у такому вигляді: працювати над вивченням і розробкою. Знову, уже вкотре...
І ще – про якість. Михайло Михайлович запропонував депутатам звернутися до відповідних контролюючих органів із запитом: де, хто і коли приймав роботи на нашому шляхопроводі. „Бюджет його ремонту склав понад 5 млн гривень, це майже третина нашого міського. А його вже треба знову ремонтувати – таке покриття „якісне” зробили”. І тут почулися репліки депутатів фракції Партії регіонів: „Так тож не наші гроші! Тож із державного бюджету!” Відповідь депутата „Нашої України” була гідна поваги навіть опонентів, які, до речі, після неї враз затихли: „Не наші?! Це гроші українських громадян, платників податків, і ваші, і мої, і кожного з нас. Може, ви не вважаєте себе українцями, тоді що ви робите в цій залі?!” Додам, що знаю Михайла Михайловича давненько і такого емоційного вибуху ще не бачила, зазвичай він спокійна і дуже врівноважена людина. Але це ніколи не заважало йому говорити те, що думає і відчуває. І важко не погодитись із тим, що він відчув у тих ганебних для народного обранця словах – „не наші!”
Наш обласний депутат Микола Павлович Шимко прийшов на сесією із зверненням до колег: підтримати його боротьбу за повернення районного тубдиспансеру. Читач „Порадника” знає про цю проблему, але нагадаю, що після так званої „оптимізації” в центрі міста, на місці колишньої лабораторії, тепер працює тубкабінет і саме сюди ходять хворі з усіма формами туберкульозу. Лікар з поважним стажем боротьби зі страшною недугою вважає: „Активної протидії туберкульозу зараз немає. Років через сім такого підходу Чернігівщина буде суцільним тубдиспансером!”
Сесія міської ради ухвалила рішення звернутися до обласної ради з проханням переглянути своє рішення про „реорганізацію Бахмацького тубдиспансеру”.
Н. Теплова