Деревина у нашому краї використовується з давніх-давен. Із неї і будували, і виготовляли предмети повсякденного вжитку. Ще відносно недавно господарки користувались дерев`яними ночвами і діжками, цеберком і коромислом. Діжа для тіста й бодня для сала, скриня для одягу та рубель з качалкою для прасування теж виготовлялись з деревини, як і стілець зі столом, лавка і колиска, прядка і ткацький верстат. Старше покоління пам`ятає дерев`яні ложки, черпаки і коряк для пиття. А ще печі та груби топили дровами...

Із винаходом парової машини робота на лісопильнях механізувалась, ліси стали валити інтенсивніше, виникла потреба у штучному залісненні площ. Наш край недаремно називають Поліссям, бо поля чергуються з дібровами, сосняками, березняками. Грунти, здатні давати врожай, відвели під сільськогосподарське виробництво, а суглинки, піски, яри і урвища віддали лісам. Одне з успішних лісових господарств Бахмаччини – Батуринське лісництво. Займає площу більш 3000 гектарів, а обслуговують його лише 6 працівників лісоохорони, та ще залучають десятьох на період посадки. У цьому плані господарство мало різниться від решти лісництв Чернігівщини, але є одна характерна відмінність – батуринці спеціалізуються на вирощуванні посадкового матеріалу. Колись робили це дідівським методом, заснувавши розсадник. Останній розташовувався далеко і догляд за ним ускладнювався. Передовий досвід показував, що доречніше вирощувати сіянці у теплицях поблизу бази, тут можна організувати при потребі й полив сходів, що сьогодні вкрай актуально, і ефективніше вберігати їх від шкідників, бо все поруч і завжди під наглядом.

На базі Батуринського лісництва обласні семінари вже стали звичними, суміжники з особливою прискіпливістю вивчають досвід колег, бо чимало господарств посадковий матеріал отримують саме звідси. А вирощують у лісництві над Сеймом молодняк різних дерев. Це липа і калина, клен і дуб, але дійсно промислові обсяги займають сосна, береза і вільха. Для цього навесні тут задіяна ще одна теплиця, це вже третя. Під штучним покриттям перебуває майже 5 соток. Тепличне вирощування – справа непроста. Спочатку потрібно заготовити насіння. Шишок, наприклад, назбирали 2,6 тонни, після просушування у спеціальних сушарках вони потрапляють у обертові барабани, де з них і висипається дорогоцінне насіннячко. Вихід мізерний – лише 1 відсоток, із отих тонн висипалось лише 26 кілограмів насіння, але цього матеріалу вистачить на сотні тисяч сіянців. Цьогоріч висадять 210 тис. сосонок, березок – 44 тис. і вільхи – 16 тис.

Лісничий Віктор Миколайович Жижкун разповідає, що учасників недавнього семінару цікавили не лише виробничі справи. У лісництві дбають про покращення побутових умов праці. Останній здобуток – створення кімнати відпочинку, обладнаної згідно з вимогами сучасності засобами гігієни.

- Зробити це було не так вже й складно, - ділився Віктор Миколайович, - бо цією проблемою переймається директор ДП ”Борзнянське лісове господарство” Леонід Олексійович Стаховський. Він же підтримав і облаштування прилеглої до нашого офісу території. Самі бачили і стилізовані зручні для відпочинку лавки, і вирізьблені з дубових колод фігури героїв українського фольклору.

Проте в лісі фахівців більше цікавили практичні справи. Батуринці одні з перших засвоїли нетрадиційну висадку дерев різних порід, де ряди берези чергуються рядами сосен. Така схема посадки запобігає ураженню дерев хворобами і шкідниками, зменшує ризик поширення пожеж. Наші земляки і самі вивчають передове у вирощуванні лісів, пам`ятаючи „і свого не цурайтесь, і чужого навчайтесь”. Підтримують тісні зв`язки з науковцями Новгород-Сіверської дослідної станції лісництва, що робити не так і складно, враховуючи, що там працює кандидат наук Анатолій Миколайович Жижкун. Як здогадавсь читач, він не просто однофамілець, а брат батуринського лісничого. Не гордують запозичати досвід і у білоруських колег, де природні умови дуже схожі на присеймівські.

- Багато потрібно знати і враховувати, щоб виростити гарний ліс у сучасних умовах, - продовжував лісничий. – Береза дозріває 55 років, сосна – 80, а дуб - усі 100. За ці літа деревам загрожують і шкідники, і хвороби, то потрібно вчасно виявити проблему і допомогти діброві. Та як показує практика останніх років, найбільша небезпека лісові походить з боку безвідповідальних людей. Починається все із залишеного сміття, навмисно розбитої пляшки, кинутого недопалка, когось доймає сверблячка розкласти багаття, а результат – лісова пожежа. Горять ліси в Росії і в Америці, в Європі і в Австралії. Сьогодні лісівники б`ють на сполох, шукаючи методи запобігання цій трагедії. А шлях один – виховання цивілізованого поводження з природою. От знову проводимо щорічну акцію „Майбутнє лісу – у твоїх руках”, яка спрямована на виховну роботу з молоддю. Той, хто посадить хоча б кілька дерев, ніколи не зашкодить зеленому другові...

Багато гарних професій на землі, одна з найблагородніших пов`язана з лісами, які роблять нашу планету ще прекраснішою. Ліси, що посадять сьогодні, віддячать деревиною лише онукам тих, хто дбає про діброви зараз. Проте вони скоро рясніють ягодами, радують грибами, цілющими травами, смолистим повітрям. А ще стоять вони живими пам`ятниками людям, які присвятили їм своє життя. У минулому році познайомився з майстрами лісу - звали їх Дмитро Божок і Микола Башук, були вони кумами і приятелями. Тепер їх з нами немає, але тягнуться до неба тисячі дерев, які посадили лісники. І здавалось, чув, як вітри у верхівках височенних сосен перешіптували їх імена.

Було б чудово, коли б ліси вміли говорити, ми дізналися б про їх радості й печалі. Хоча вони й мовчать, залишаються неповторною окрасою нашого краю. Давайте берегти їх разом.

Борис Бобришев