Ось вже сьомий свій день я починаю на кладовищі. Хто поховав когось із рідні на найстарішому цвинтарі по вулиці Ніколаєнка, біля церкви ( історична назва – Кошелеве), той мене зрозуміє. Такого резонансу, мабуть, не мала ще жодна подія в Бахмачі, навіть Однокласники не пропустили – один із користувачів-бахмачан виклав фото із різкою назвою „Вандалізм в Бахмачі”. Мені телефонували читачі та просто знайомі, у місті при зустрічах обурювалися, реакція була однозначна: шок. Тепер уже зрозуміло, що інформаційну роботу треба було вести з населенням напередодні, а не постфактум, коли вже люди із сердечними нападами уходили з кладовища. Але ж, напевне, не чекав такого ніхто. Та й пам’ятаєте: „Не помиляється той, хто нічого не робить”. Хай би ще стільки стояли аварійні дерева – не вислухав би Павло Шимко стільки на свою адресу. 

Із нашої розмови з міським головою:

- Головне, що хочу сказати зараз бахмачанам: не хвилюйтеся, усе буде відновлено і прибрано. Руйнації уникнути було просто неможливо, як би акуратно не робили. Так, я не виправдовую такі наслідки роботи висотників, напевне, можна було зробити й акуратніше, але в наших умовах дійсно не було вибору. Ніхто в Бахмачі не брався за цю роботу, автовишка тут не проїде. А саме так спилювали раніше дерева від дороги. Та з цими найбільшими 22 деревами згодилися працювати лише промислові альпіністи – приватне підприємство „Чернігіввисотсервіс”. Можливо, дійсно десь не вистачило контролю, хоча наші працівники постійно тут були.

Тоді не зрозуміло, чому ж не можна було їм підказати пиляти фрагментами, не всі одразу, не захаращувати все кладовище, як говорить більшість людей. Про це запитала самих виконавців-молодих альпіністів. „ А як Ви собі це уявляєте? Обв’язати стовбур? І пиляти те, на чому сам висиш? Цього не дозволяє техніка безпеки і сама технологія. А все, що можна, обпилюється фрагментами – гілки, крона”. Говорили в Бахмачі й про альтернативу з вертольотом. На що Павло Миколайович відповів, що це для нас чиста фантастика – по-перше, астрономічні кошти, по-друге, не знайдеш такої техніки. Узагалі дерева на кладовищах – це велика проблема у Бахмачі, також складна ситуація на Київській. Тож можна підказати нам усім на майбутнє не садити дерева біля могил. А ось на місце туй, які постраждали від робіт, обіцяв голова, можуть висадити нові.

- Із виконавцями не розрахуються, поки вони не відновлять всього?

- Звичайно. Відновлювальні роботи також включені в кошторис. І вже з середи повинна працювати бригада. Більшість пам’ятників була попередньо демонтована, тепер їх просто встановлять. Щодо пошкоджених, то перед випилюванням дерев була проведена детальна фотозйомка, і могили, надгробки, пам’ятники – усе буде в первозданному вигляді. Крім того, заплановано зробити бетонну огорожу навкруг кладовища і центральну алею викласти тротуарною плиткою, ці роботи виконуватимуться „Газбудсервісом” (керівник – Н.Добролежа). До прибирання залучається техніка і колектив КВП „Комунальник” (керівник – Л.Ігнатко), центр зайнятості присилає безробітних на громадські роботи. Тож до проводів повинні вправитися.

Додам, що на сесії міської ради депутати проголосували за виділення на реконструкцію цвинтаря 250 тисяч гривень.

Коли моя стаття готувалася до друку, до нас приїхало й телебачення. Наступного дня коментарі були вже не лише в соціальній мережі. Серед більшості обурливих відгуків (і усних, й інтернетних) трапилось таке: „Вы меня извините, конечно - посмотрела я новости и мне стало реально стыдно, но не за то, как убирают кладбище, а за то, что "сор вынесли из избы". Сами себя позорим на всю Украину... Хотя - нам же ни в чем угодить нельзя... Упало бы дерево на церковь или на чей-то дом, прибило бы кого-то - мы бы обвинили власть - вовремя не спилили, спиливают деревья - тоже обвиняем... Я не говорю, что подобный метод - приемлемый, но возможно - он единственный возможный в таком местоположении кладбища...” А правда ж, дерева майже всі - трухлі. Пам’ятаю, під час бурі одне дерево на центральній алеї добрячу гілляку втратило – прямо на пам’ятник.

Зранку знову була на цвинтарі. Народу – чимало, усі обговорюють учорашні „Подробиці”. Залишилось єдине дерево біля могилок моїх бабусі й дідуся. Хлопці-альпіністи пообіцяли його акуратненько зняти. А ось сусідній - побитий, кажуть, вони його й зняти не могли, у руках від старості ледь не розсипався.

Йду до виходу повз височенні купи сміття. Кожен рік я розгрібаю такі на могилці чужої мені людини, а ще на одну, де з-під мотлоху дивиться в небо зірка пам’ятника, сил уже не вистачає. І скільки таких по кладовищу! Їх насипали на мертвих сусідів ви, шановні бахмачани. Вас так збурив „вандалізм”. Скажіть, а оце – із року в рік - не вандалізм?