Церковні передзвони розбудили квітневе надвечір’я. Що то може бути? Служби в церкві о такій порі вже немає. Але в народі кажуть, що коли в церкві дзвонять, то, мабуть, свято. А свято тоді таки було. Того дня козацьку церкву Покрови Пресвятої Богородиці, що в Батурині, відвідав завжди очікуваний гість – добродій пан Микола Кочерга із Чикаго. Він приїхав із далекого зарубіжжя, але він наш земляк, хоч ніколи тут і не жив. У Батурині він тільки народився. Батьки пана Миколи були уродженцями с. Митченки, що поруч із Батурином, але лиха доля змусила їх покинути батьківщину ще в молоді роки. Разом з ними поїхав і малий Микола. Та все життя він серцем лине до милої Вкраїни. Українською спілкувався лише з батьками, бо навколо були одні іноземці. Рідна мова та любов до далекої Батьківщини передались малому Миколі через материну пісню та батькову казку. А коли батьків не стало, то навколо себе чув лише англійську. Доля звела його з дівчиною – іспанкою за походженням, а через деякий час вони побралися. Народилося двоє синів, але українською мовою ніхто з них не володіє.

При нагоді і я мала можливість поспілкуватися з паном Миколою особисто. Це дуже приємний і простий чоловік. Його розмовна мова чиста українська, навіть, можна сказати, з «батуринським діалектом». Склалося таке враження, що пан Микола завжди проживав поруч з нами. Це є яскравим прикладом для людей, які й недалечко від’їхавши від рідного дому, забувають мову своїх дідів-прадідів.

Ще в 2005 році доля звела пана Миколу з настоятелем церкви Покрови Пресвятої Богородиці Романом Кривком. На той час богослужіння цієї парафії проводились у напівпідвальному приміщенні, і пан Микола пообі-цяв допомогти з будівництвом нового храму. Та й поїхав собі до Чикаго. Там, не гаючи часу, розказавши все почуте й побачене, зумів згуртувати небайдужих людей. Першими з них були сестра та брат добродії Наталія та Іван Яреськи, а ще Іван Деркач, який згодом був призначений головою комітету по будівництву храму, та інші добрі люди, які зробили свій посильний внесок у добру справу. Допомоги довго чекати не довелося. Уже 2007 року були розпочаті будівельні роботи, а в 2008 р. відбулося перше богослужіння в храмі Покрови Пресвятої Богородиці (УПЦ КП). У той момент радості настоятеля та прихожан не було меж. За участь у будівництві храму пан Микола Кочерга разом з іншими благодійниками був відзначений. Його нагородили орденом Миколая Чудотворця.

А 29 квітня цього року головний „будівничий” храму відвідав дитячий центр, що нещодавно широко відчинив свої двері для малечі. Пан Микола був приємно вражений побаченим. Такі дитячі заклади при православних храмах у нашій місцевості є рідкістю. Але, гадаємо, що ставлячи за приклад батуринський дитячий центр, настоятелі та прихожани інших храмів будуть запроваджувати це починання і в своїх парафіях, бо в наш такий нелегкий час найбільшу увагу треба приділяти духовності, а саме – прищепленню дітям любові до народних традицій, шани до старшого покоління, вивченню рідної мови.

До речі, пан Микола займається благодійницькою діяльністю ще з часів здобуття Україною незалежності, з того часу, коли в житті нашої держави, а разом і української діаспори, розпочалася нова епоха. На його рахунку багато добрих і таких потрібних для нашої країни справ. Цього року панові Миколі Кочерзі виповнюється 75-ть. Настоятель козацької церкви Покрови Пресвятої Богородиці митрофорний протоієрей отець Роман Кривко та всі прихожани цього храму зичать ювіляру козацького здоров’я на «многая літа».