Ніхто не забутий і ніщо не забуте
/ 0
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 01 лютого 2013, 12:45
Дмитро Михайлович Білецький - давній наш прихильник і раніше надсилав нам цікаві публікації. У редакційному фотоархіві збереглася світлина ветерана, то подаємо знімок разом з пропозицією нашого дописувача.
Хотілось, щоб на сторінках газети з’являлось більше матеріалів про ветеранів Великої Вітчизняної війни, адже восени святкуватимемо 70-річчя визволення нашого краю від фашистських загарбників. Учасників тих буремних подій залишилось зовсім мало. Розповіді про їх бойовий подвиг – то вагомий внесок у військово-патріотичне виховання молодого покоління. Колись з цим завданням успішно справлялись ветеранські організації, серед них клуб ветеранів війни і праці, започаткований сином полку, ентузіастом самодіяльної творчості Робертом Захаровичем Позняковим. Значну роботу виконували юні слідопити, які розшукували родичів полеглих визволителів нашого краю, піонерські «Зір-ниці». Старших призовників залучали на кількаденні збори у діючу військову частину в Батурині. Ще й досі згадую кількасот кілометрові автокроси місцями бойової славиБахмацької Зразкової автошколи, в яких водії-курсанти – майбутні захисники Вітчизни доторкались до історії славних перемог їх батьків-дідів.
Впевнений, доречно нагадати про бойовий подвиг тих, кого з нами вже немає, про їх бойовий шлях пам’ятають і можуть розповісти їх рідні, молодші колеги по роботі, друзі.
Пригадую одне із запрошень у Путивль. В дорозі здружився з Миколою Панасовичем Бережним – партизанським розвідником з’єднань Ковпака. Мабуть, нас згуртувала та обставина, що і я служив у розвідці.
Нас запросили в одну із тамтешніх родин, чий дід був народним месником у Спадщанському і Брянському лісах. Вже не можу пригадати його прізвища, та не це головне. В тій сім’ї створили своєрідний куточок-музей пам’яті свого славного пращура. Там і альбом з фотографіями, і записані особисті спогади партизана, кілька вирізаних газетних публікацій про нього, його особисті речі і нагороди. Правнук – учень початкових класів з гордістю і знанням справи розпові-дав про діда-партизана.
Відверто кажучи, в мене від цього зволожніли очі. Особливо розчулився Микола Панасович, виявляється, він його пам’ятав і впізнав на фото. Потрібно популяризувати подібні сімейні увіковічення героїв минулої війни.
Хоча надбання є і у нас. Пригадую публікацію в «Пораднику» про Івана Герасимовича Оверченка, про якого написав син Володимир. Приємно, що і в сім’ї Оверченків свято бережуть пам’ять свого героя-танкіста, кавалера багатьох бойових нагород. Іван Герасимович був активним членом клубу ветеранів Великої Вітчизняної війни і праці, чимало часу віддавав роботі з молоддю.
Як писала до „Порадника” читачка Валентина Силіна, „инициатива наказуема”, підтримую її у цій думці. Обіцяю підготувати розповідь про героя-партизана Петра Євсійовича Брайка – мого односельця, прия-теля, кавалера найвищої нагороди за мужність – Золотої медалі Героя Радянського Союзу.
Не маємо права на безпам’яття відносно тих, хто відстояв наше право на життя, бо ніхто не забутий і ніщо не забуте. І нехай залишається так повік!
Дмитро Білецький,
колишній розвідник, ветеран Великої Вітчизняної війни.