Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Фізкультура – річ серйозна

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Дізнавшись про мої наміри відвідати Пальчики, Г.В. Данько ледь не змінив свої плани, бо не був у цьому селі з початку осені. Знаючи, що пальчиківські учні вже багато років підряд виборюють пер-шість у спортивних змаганнях шкіл їхнього рівня, хотів познайомитися з юними спортсменами і їх наставником. Та зваживши всі «за» і «проти», вирішив не ризикувати, аби вчасно прибути в раніше зазначені пункти, а автора попросив зайти в 9-річку і розповісти про її успіхи на спортивній ниві.

...Приїхав у село раннім автобусом, то в школі не застав нікого, крім опалювача, що порався біля грубок. Аби згаяти час, пройшовся коридорами, зупинився біля стенду з фотографіями ветеранів Великої Вітчизняної війни і праці. Це ті, хто захищав Вітчизну, збагачував і розбудовував село. Кілька стіннівок розповідали про будні альма-матер. Ще один куточок привертав різнобарв’ям почесних грамот – відзнак, здобутих на легкоатлетичних спартакіадах, шашково-шахових турнірах, змаганнях з тенісу.


Від грамот відірвало привітання: «Добрий ранок». Повернувся на голос, переді мною стояв хлопчина. Обличчя здалось знайомим, виявляється, четвертокласника Сашка ще влітку фотографував на прохання бабусі. Пізніше той знімок міг бачити в привітанні іменинника із днем народження.


- Що так рано прийшов ? – звертаюся до нього, аби зав’язати розмову. І зразу ж цікавлюсь про новини в школі. Сашко виявився сміливим і доволі говірким.


- У нас відбулось свято «Тепло татусевих рук». Його організували молодші класи. Запросили батьків, прийшло чимало дорослих. Не тільки батьків 1-4 класів, а й старших. Концерт тривав довго, але нікому не надоїло. Усі уважно слухали виступи учнів. Співалися пісні, декламувалися вірші, у яких йшлося про мам і татусів. Ті виступи змінювалися жартівливими конкурсами. Було досить весело і гамірно. Вихор піднесеного настрою захопив і дорослих.


Співали Ліля Циганок, Віталик Петренко, Сергій Кривошапка. Усі вони мої однокласники. М.Олефіренко та Андрій Кухаренко на рік молодші, але теж виступали , і теж вдало, їм плескали.


Грав на баяні дядя Вітя - татко першокласниці Діани Глущенко . Вона співати не наважилась. Мабуть, засоромилася, та набралася відваги прочитати вірші. Голос у неї тихий, сором’язливий, але всі затихли й було чути кожне слово. А ще всі затамували подих, коли співали пісню про мамин рушник. Помітив, багато хто витирав очі...


Сашко, напевне, розповідав би ще. Та прийшов директор, то тепер продовжив розмову з Миколою Андрійовичем Матюхом, цікавило мене спортивне життя школи.


- Нам є чим похвалитися, але найкраще розповість про це вчитель фізкультури М.І. Левчановський. Користуючись нагодою, попрошу відзначити, що в успіхах наших спортсменів є часточка старань і сумління колишнього випускника Пальчиківської дев’ятирічки Андрія Андрійовича Гуринця. Живе він у Росії. Людина забезпечена. Уже багато років допомагає фінансово рідній школі в придбанні палива й матеріалів для ремонту. Особливо вдячні йому за сприяння в повноцінному забезпеченні продуктами шкі-льної їдальні.


Звісна річ, як учні харчуються калорійно вітамінними стравами, так і здоров’я їх краще. І від цього успіхи і в навчанні, і у праці, і у спорті.


Далі розмовляв уже з Миколою Івановичем.


- Шкільні чемпіони, як правило, підтверджують своє вміння й на більшості районних змагань. Це стосується легкої атлетики, шахів і шашок, настільного тенісу. Уже багато років поспіль нам вдається залишатись на верхній сходинці п’єдесталу районної спартакіади серед шкіл нашого рівня. Як втримаємося на цій висоті, то матимемо своєрідний ювілей, це буде 10-річчя наших незмінних перемог. От юні пальчиківці й стараються, тренуються з подвійним завзяттям. Із задоволенням назву кращих наших фізкультурників.


Семикласник Олександр Федечко і його сестра Ірина, яка навчається в дев’ятому, захищали честь школи у шахово-шашковому й тенісному турнірах. Ще один, так би мовити, сімейний дует Кривошапків у складі брата і сестри Сергія і Вікторії, крім згаданих спортивних дисциплін, виходив ще й на легкоатлетичні змагання.

Найшвидша на біговій доріжці - Аліна Шпикелєва, вона – восьмикласниця. Звісна річ, прагнемо не тільки до рекордів, а до масового залучення до спорту учнів. Люблять наші хлопці футбол, дівчача – легку атлетику. Ніколи не відпочивають тенісні ракетки, над сіткою завжди злітає блискавкою меткий тенісний шарик. У цій спортивній дисципліні найвправніші Саша та Іра Федечки. Вперше брав участь у районному турнірі тенісист Віталій Гуринець, дебютував вдало. Ще одна моя надія – наймолодший спортсмен шкільної збірної згаданий уже Сергій Кривошапка. Він – лише четвертокласник, але на шаховій дошці хлопцеві рівних не має. А нещодавно юний спортсмен приємно подивував і на біговій доріжці. Наш звичний стаєр несподівано вибув зі змагань із-за хвороби, а замінити було ніким, якраз нагодився Сергійко. Він випередив усіх, навіть старших.


Фізкультура – річ серйозна, якщо до неї ставитись відповідно. Упевнений, саме спорт допомагає нашим учням у засвоєнні решти шкільних наук.

  Борис Бобришев

 

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове