„Звездочёт” з 11-А

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Хто з нас не милувався красою зоряного неба? Владислав Поліщук захопився ним змалечку, ще коли зірочки здавалися золотими рибками на поплавках. Вони вигравали й мерехтіли, хлопчині хотілося вірити, що нічні світила підблимують саме йому. З’являлося бажання підплигнути і вхопити чарівницю, або дочекатись, коли котрась із зірок зазівається й скотиться під ноги...


Мрії дитинства давно розтанули, тепер він випускник, але Всесвіт – шатро із сяючими перлинами й смарагдами, де велич і краса, де безмежжя і міць, ваблять і захоплюють юнака ще з більшим тяжінням.


Владислав любить учитися, кожен предмет для нього – вікно у світ пізнання. Та астрономія серед них на особливому рахунку. У сузір’ях, планетах і галактиках він орієнтується, мабуть, краще, ніж на віддалених вулицях рідного міста. Навчається одинадцятикласник у п’ятій міській, на районній олімпіаді з астрономії посів перше місце, вдало захищав честь Бахмаччини й на обласній олімпіаді...


Він любить дивитися у ряснозоряне небо, але вдивляється в безмовний, мерехтливий світ не так, як більшість із нас. Він вірить – зірки відкриють колись свої таїни.

 Борис Бобришев