Повчимося у нього

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Бахмацький тубдиспансер за більш ніж 50 років своєї діяльності повернув здоров’я тисячам колишніх хворих, надавши їм можливість влитися у звичне життя. Йдеться про тих, хто під наглядом кваліфікованих фтизіатрів поборов небезпечну хворобу. Потрібно відзначити, що в десятків тисяч пацієнтів тут діагностували не лише туберкульоз органів грудної порожнини, а й онкологічні та інші захворювання. У той же час у сотень із них сухоти не підтвердилися. Дізнавшись з полегшенням про свої справжні хвороби, вони починали лікуватися саме від них, що прискорювало одужання. Тепер ситуація докорінно змінилася, бо цей вкрай необхідний медичний заклад, накрило чорне крило „оптимізації”. Колись на консультацію в Даньківку приїздили десятки людей щомісячно із підозрою на цю небезпечну хворобу. Обслуговував диспансер хворих із прилеглих районів. Тепер вони мусять добиратися до обласного центра, який розташований значно далі. Це спричиняє більшу кількість контактів хворих на туберкульоз із здоровими людьми. Особливо загрозлива ситуація складається навколо сільського населення. Село стало інкубатором найнебезпечнішої форми туберкульозу, яка вкрай важко лікується. А ці хворі з кількома пересадками добираються до Чернігова, мимовільно інфікуючи паличкою Коха все живе навколо. Багато хто із спеціалістів звернув увагу на несвоєчасність цього кроку (врахуйте рівень захворюваності українців на сухоти). Тільки Микола Павлович Шимко – один із найдосвідченіших лікарів-фтизіатрів Чернігівщини став протестувати. Не лише фах лікаря, а й почуття відповідального громадянина змушували заявляти про небезпеку, приховану за тими необдуманими діями чиновників від медицини. Він навіть подав судовий позов проти свого обласного керівництва, домагаючись відміни тих небезпечних нововведень. Його правоту вже підтверджували й фахівці в Міністерстві охорони здоров’я. Та відбулися зміни у владі, міністерські кабінети зайняли інші люди, і наш правдошукач мусив починати все з початку.


Що гріха таїти, багатьох стіна байдужості, непорозуміння, відвертого ігнорування змушує опустити руки. Проте М.П.Шимко зліплений з іншого тіста. Усвідомивши, що бюрократичні редути здолати не просто, він навіть мусив балотуватися на місцевих виборах у депутати до обласної ради. Робив це з дальнім прицілом, аби вже з її трибуни інформувати про небезпеку поширення хвороби, боротьбі з якою присвятив своє життя.


Крок зробив правильний, з часом саме це дало змогу озвучити проблему на всю Україну. А сталося це на відомій телепрограмі „Адреналін”. Лише дві хвилини прямого ефіру надав Савік Шустер нашому землякові. Що встигнеш сказати за цю коротку, по суті, мить. Але він зумів зробити головне – його почули. Уже в роздягальні Миколу Павловича терміново розшукав представник міністерства, який виконував доручення самої Богатирьової. Виявляється, Раїса Василівна, яка опікується медициною України, дивилася цю передачу. Викладена проблема вустами лікаря з глибинки її зацікавила. Тепер у Міністерстві охорони здоров’я вивчають статут між-районних тубдиспансерів, розроблений нашим земляком. Хочеться вірити, що справа нарешті зрушиться з мертвої точки. А це вбереже багатьох від захворювання, а у тих, хто вже зазнав цієї біди, буде можливість більш ефективно лікуватися. Адже чим можна виправдати ситуацію, коли марно припадає пилом доволі сучасне устаткування, лабораторії, губиться багаторічний досвід лікарів і медперсоналу, набутий упродовж багатьох років.


Замислився, клятву Гіппократа давали всі, хто взявся боронити нас від недуг, та не всі її дотримуються. Микола Павлович Шимко – наш земляк і наш обранець, який заприсягнувся півсторіччя тому, тим хвилюючим словам не зрадив. Повчімося у нього.


Борис Бобришев