Відкритий лист - звернення
/ 0
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 19 квітня 2013, 16:39
Недавняя статья « Повчимося у нього» поставила больше вопросов, нежели дала ответов. Туберкулёз очень коварная болезнь, этот недуг поразил в своё время одного из моих родственников. Лечился он продолжительно, все мы волновались и за его здоровье, и за собственное - ведь рядом больной. Между прочим, случилось это в благополучной семье – достаточно обеспеченной, дружной , сочетающую в разумном соотношении работу и отдых. Что тогда говорить о других, где присутствуют нужда, необустроенность, душевный дискомфорт.
Спасибо Николаю Павловичу за его принципиальную позицию в борьбе с этим опасным заболеванием. Хотелось бы познакомиться с его личной выкладкой видения проблемы. Нужно не только у него поучиться, а и поддержать самоотверженного специалиста. Спасибо за это газете, ведь публикация, предание проблем гласности - опаснейшая вещь для бюрократа.
Андрей Кузьменко.
Це не єдине звернення до редакції з приводу публікації «Повчимося у нього». Проблема туберкульозу, виявляється, турбує багатьох. Особливо сім’ї з малими дітьми, або зі старими людьми з ослабленим імунітетом. Вони правильно оцінили застороги згаданої статті.
Ідучи назустріч бажанню читачів, звернулись до М.П.Шимка з проханням дати детальні роз’яснення стосовно його занепокоєння з приводу поширення згаданої хвороби. У відповідь редакція отримала «Відкритий лист-звернення» до керівництва області, підписаний депутатом облради М.П. Шимком.
Відкритий лист - звернення
Сьогодні не лише злиденне життя багатьох людей - причина епідемії туберкульозу в Україні, і на Чернігівщині, зокрема, впливає на це і відсутність належного медичного нагляду за хворими, більшість з яких майже залишені напризволяще. Будемо відвертими: якісна медична допомога в Україні нині доступна лише мешканцям обласних центрів. Ось чому там і менший людомор. Наприклад, у Чернігові, в порівнянні з районами області, рівень смертності удвічі менший, а рівень природного скорочення населення нижчий аж у 7 разів!
За свої роки професійного життя зазнав 5 (п’ять) реорганізацій, «реформувань» у протитуберкульозній службі області, а фактично, це були банальні скорочення.
Ще у 80-ті роки минулого століття помітили негативну тенденцію у боротьбі з туберкульозом і, прагнучи зламати її, діяли на випередження. Тим туберкульозним диспансерам, які ще залишились (раніше вони були у кожному районі, а пізніше діяли лише у містах Бахмачі, Ніжині і Прилуках), надали статус регіональних протитуберкульозних диспансерів з міжрайонною функцією.
Робилось це, щоб наблизити якісну протитуберкульозну допомогу для мешканців віддалених сільських районів, де захворюваність і смертність від сухот була утричі більшою, ніж у містах (сьогодні в селах туберкульоз просто «кишить»)...
Це дало можливість фахівцям диспансерного відділення Бахмацького міжрайонного протитуберкульозного диспансеру довиявляти-діагностувати до 50 випадків заразного і мало заразного туберкульозу лабораторним методом та до 20 випадків - активного туберкульозу, до 10 випадків раку легень та сотні іншої патології органів грудної порожнини...
Регіональні тубдиспансери мали спеціалізований автотранспорт, що забезпечував госпіталізацію, підвезення заразних хворих, біологічного матеріалу для лабораторних досліджень, і таке інше. Тобто, хворі на туберкульоз перестали товпитися у всіляких чергах, у муніципальному транспорті, чим значно зменшувався ризик передачі інфекції іншим.
Але, на жаль, із-за передчасної смерті, справді заслуженого, головного лікаря облтубдиспансеру В.В.Хоменка та після виходу на заслужений відпочинок, справді заслужених очільників обласного управління охорони здоров’я В.С.Зуба та Г.П. Сахна, теперішні керівники медичної галузі області всі ці більше 15-річні надбання проігнорували разом із головним лікарем Бахмацької тублікарні Тараненком П.О. Із 1 липня 2011 року вони за обопільною змовою фактично зруйнували Бахмацький регіональний тубдиспансер!
Залишкам зруйнованого медзакладу надали змутовану назву - «Бахмацька міжрайонна протитуберкульозна лікарня», у функцію якої входить лише стаціонарне лікування туберкульозних хворих. Це однобічний безсистемний підхід у боротьбі з епідемією туберкульозу...
Чув, що готуються зодягнути „терновий вінок» і на Ніжинський тубдиспансер.
І це в час, коли епідемія туберкульозу прогресує і набуває загрозливих масштабів, поєднуючись з ВІЛ-інфекцією, наркоманією, алкоголізмом, коли з геометричною прогресією росте мультирезистентний туберкульоз, а це вже загроза національній безпеці України. „Смертність від туберкульозу в Україні у 20 разів більша, ніж у країнах Європейського Союзу”(Н. Г. Гойда, 2011 р.)
Свідома дезорганізація системи протитуберкульозної допомоги в області суперечить засадам національної полі-тики у боротьбі з епідемією туберку-льозу, не відповідає жодній «букві й духу» усіх наказів МОЗ України, які регламентують боротьбу з небезпечною епідемією. Навмисно, чи внаслідок недолугого керівництва обрано хибну практику згортання наступу на епідемію туберкульозу, отже, рухаємось до людомору!
Ті „реорганізації” були задумані, буцімто, для економії бюджетних коштів. Насправді ж, після ”удосконалень” їх витрачається на 500 тис. гривень більше, ніж було раніше!
Саме викладки з цього листа і передав Міністру охорони здоров’я Раїсі Богатирьовій. Сподіваюсь, у Міністерстві до піднятих проблем поставляться належно.
Микола Шимко, фтизіатр
з піввіковим досвідом роботи