Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Творіння турботливих рук

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Урочище „Дубина” Батуринського лісництва одне з наймальовничіших у районі. Полюбляють його і любителі природи, і мисливці, і бджолярі. Одні милуються краєвидами і збирають гриби та ягоди, інші полюють на звіра, а пасічники виставляють вулики. Особливо гарно поруч із озерцем Олевим. Це якраз на кордоні із Борзнянщиною. Офіційна назва цього масиву у документах лісництва „дільниця №4”, а люди цю містину нарекли „Духмяною”. А все від насаджень липи і білої акації, які чергуються із кленами, дубами, соснами. Коли зацвітали медоноси і їх аромати перемішувались із пахощами хвої, п’янкий дух сповнював повітря, приваблюючи і звіра, і птаха, і звісно, бджолу. Полюбляли бувати у цю пору і пальчиківці, і веселівці, та не лише вони, навіть головенці, носелівці і тростянці перевідують ліс.


А минулого літа трапилась біда – налетів на „Духмянку” буревій, бушував кілька хвилин, але біди накоїв багато, повиривавши з корінням 70-літні липи, ламаючи, мов сірники, височезні, подібні свічкам, сосни. Навіть дуби не встояли проти стихії. З важким серцем спостерігав наслідки лиха майстер лісу Анатолій Анатолійович Самозвон. Та що вдієш!? Мусили взятись за сокири і пилки, аби розчистити, врятувати деревину, яка була ще придатна для використання. І ось тепер, як стала погожа днина, зібрав майстер друзів лісу, щоб засадить знівечене знову.


Цей ліс він цінує по особливому, бо посаджений у 1941. Майстер і цьогорічну посадку прив’язав подумки до воєнної дати, адже восени виповниться 70-ліття визволення нашого краю від фашистської навали. Мав навіть намір запросити до лісу ветеранів війни, хай би висадили хоча б по кілька сіянців... Та де там, роки беруть своє, залишилась героїв Великої Вітчизняної жменька, здоров’я у них не питай. То знайшов помічників серед справжніх піклувальників справами дібров. Географію навмисно розширив, щоб були і пальчиківці, і головенці, і обмачівці...


Катерина Шеремет, колишня медична сестра, пенсіонер по вислузі розповідає:


- Живу у Веселому. Вже багато літ на посадці лісу працював чоловік, нині він зайнятий, то сімейну традицію продовжую сама. Нехай шумлять діброви для майбутніх поколінь.


Її односелець Сергій Дудко – інвалід дитинства:


- До мене доля не дуже прихильна, а я хочу дати життя смолистому бору. Хочеться вірити, що височенні сосни згадуватимуть тих, хто їх висаджував з любов’ю і турботою.


Сич Михайло Іванович добрався у лісовий кордон із сином Сергієм. Старший працює на племзаводі у Головеньках, Сергій вчиться на електрика. Хоча є масиви неподалік рідного села, люблять бувати саме тут, де ліс щедріший. Охоче відгукнулись на пропозицію відродити ушкоджену ділянку. До того ж зароблять якусь копійчину, що не зайве в родині. Як підказали головенці, Михайло Іванович – ліквідатор-чорнобилець.


Їхні односельці Дмитро Галько та Віталій Морфлюк теж у цій завзятій компанії. До речі, всі головенці висаджують сіянці дерев не вперше, 16-літній Сергій за цією справою вдруге, решта – хто вп’яте, а хто вже всьоме.


Обмачівця Миколу Блажка доля випробовувала в інших краях, він пройшов Афганістан, став інвалідом. Погодились допомогти ліснику – своєму земляку, Анатолію Самозвану, і Володимир Іванов та Віктор Герасько, адже всі із села над Сеймом, з Обмачевого.


Близько двох тисяч сіянців посадили досить швидко, якраз прибув отець Миколай, звільнившись від служби у сільській церковці. Освятив ділянку, окропив свяченою водою і майбутній ліс, і кожного з присутніх. Здається, до його молитов прислухався і стих вітер, який ще мить тому колихав верхівки височенних сосен. Нехай ні вітри, ні пожежі, ні зливи, ні інша напасть не зашкодять цій діброві – творінню турботливих людських рук.


Нехай пам’ятають нащадки, що посаджений він у ювілейний рік – 70-ліття визволення нашого краю. Нехай буде він лісом миру.

В’ячеслав Самойлов

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Пошук по сайту




© 2007-2016 Бахмацька газета "Порадник". Розробка та супровід: 16500.com.ua
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове