До дня перемоги
/ 0
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 10 травня 2013, 16:02
Кожної весни Михайло Іванович Ільченко впорядковує грядки із зеленими культурами, клубникою. Наводить лад у малиннику. Розмовляє з квітами, які висунули носики-стебельця до теплого сонця. Погладжує змієподібне стебло винограда.
- Здрастуйте! – шановно вітають цю життєрадісну людину односельці – діти і дорослі.
Михайла Івановича знають не тільки в рідному селі, а й у місті, районі, області і в Україні. Так, цей чоловік, якому дасть Бог, у липні виповниться 88 років, у свій час захищав Україну від фашистських загарбників, працював бухгалтером у колгоспі, закінчив педагогічний інститут, учителював, був директором, завучем середньої школи села Курінь Бахмацького району. Він пам’ятає воєнні події, у яких безпосередньо брав участь під час Великої Вітчизняної війни. Найбільше вкарбувала його пам’ять форсування Дніпра в 1943 році.
- Вода у річці, - розповідає Михайло Іванович, - була червона від людської крові. Скільки було поранених і загиблих!
На війні отримав поранення, лікувався в госпіталі, повернувся в рідне село. Перемогу - ту, 45-року, зустрів разом з односельцями у селі Курені.
- От, - говорить герой цієї статті, - пішла чутка, що Перемога, Німеччина капітулювала. Спочатку якось не вірилось, що довгоочікувана Перемога здобута. А потім усі плакали від радості, що врешті-решт дочекались миру. Кожної весни, - продовжує Михайло Іванович, - я радію святу Перемоги, зі мною цю радість святкують рідні. А у мене три сини, невістки, 6 онуків, 5 правнуків. Один з онуків названий на честь мене – Михайлом.
- Із моїх ровесників у селі проживає Вітюк Микола Дем’янович. Багато вже на тому світі. Серед друзів, яких я знав з дитинства, спочивають вічним сном Солодько Павло Андрійович, Корецький Іван Семенович.
Так от у День Перемоги я зі своїми рідними, односельцями співаю улюблені пісні “День Победы”, “Катюшу”, “Огонек”, “Синий платочек”. Прочитую деякі сторінки повістей та романів Олеся Гончара, Костянтина Симонова, маршала Жукова. Переглядаю фільми “В бой идут одни старики”, “Сімнадцять миттєвостей весни”.
70-річниця Перемоги особисто для мене як День народження. І не тільки мого, а й усього людства. Бо саме тоді, у травні 45-го року, силами Радянського Союзу, країнами інших держав було переможено найстрашніше зло планети Земля – фашизм.
Михайло Іванович усміхнувся. І саме в цей момент заспівала горлиця.
- Земля, - сказав наостанок Курінський Хемінгуей (так я про себе називаю ветерана), - створена Господом для життя. І це життя було врятоване.
Михайло Іванович любить усе народне. Часто одягає вишиту сорочку, співає українських пісень, любить у супроводі рідних відвідувати історичні місця рідного краю, зустрічатися з людьми і дивитися, як у школу ідуть веселі школярі.
Бо він був, є Учителем з великої букви, живою історією Бахмацького краю.
Ліана Лещенко,с.Курінь
На фото: І.М.Ільченко разом з бойовими побратимами.