Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Щасти вам !

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Вологе повітря легко доносило звуки, тому знайому мелодію почув здалеку. Збагнув, це відголос святкування останнього дзвоника. Сам залишив шкільну парту майже 50 років тому, але до болю знайомі слова «Когда уйдём со школьного двора...» повернули у власну юність. Вирішив відкласти на потім і ринок, і банк, і все. Захотілося завітати на свято, бо п’ята міська, колишня 49-та, моя рідна альма-матер.


Цьогорічних випускників, головних винуватців урочистості, помічаєш відразу. Не тому, що кожен має відповідну барвисту стрічку, а тому що в загальному гурті вони зосередженіші, найсерйозніші, найпривабливіші. Їх – 60. Мабуть, кожен майже фізично відчуває, що перебуває за крок до дорослого життя. До тієї хвилюючої миті залишаються лічені хвилини, коли дзвоник, що запрошував їх до класів упродовж одинадцяти років, пролунає для них востаннє.

 

Звучать хвилюючі слова вітань, на прощання з одинадцятикласниками ті, хто продовжить навчання, ставлять концерт просто неба. Тут і таночки, і спів, і художнє слово. Випускники не залишаються в боргу – ансамбль дівчат виконує пісню, саме їх вихід до мікрофону пожинає найбільше оплесків. Старшокласниці неодноразово виступали на різноманітних оглядах, захищаючи честь художньої самодіяльності школи. А тепер, немов звітуючись, заспівали всім гуртом востаннє. Той спів змусив розхвилюватися всіх: і директора Ірину Олександрівну Оніщенко, для якої цей випуск перший, і класних керівників, і перших учителів, хто навчав найскладнішому – основам грамоти. Та найбільше, звісно, хвилюються батьки… 

Шкільні роки так швидко пролетіли,
Їх журавлі за обрій понесли!
Вчорашні малюки сьогодні з юністю зустрілись,
Вони для цього довгий шлях пройшли!

Шістдесят юних доль ідуть у доросле життя. Вони спо-ріднилися із життям нашого міста, бо є синами й доньками нашого краю. То хочеться побажати їм світлих доріг, везіння й впертості та наснаги в досягненні наміченої мети. Нехай юні бахмачани прославлять і своє місто, і Полісся, і всю Україну своїми винаходами, досягненнями, здобутками. І головне - нехай знайдуть щастя на рідній стороні.


… І ось він , довгоочікуваний дзвоник, він незвичний, бо лунає на цьому подвір’ї вже шістдесят років, проводжаючи нас у незвідане доросле життя.


Щасти ж вам, випускники !


Борис Бобришев

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове