Золото голінськиx ланів

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

У ті дні місто накривали холодні крила осені. Доволі часто дощило. На фоні сірих вулиць ще яскравішим ставав вантаж потужних КамАЗів із причепами, які возили зерно кукурудзи. Здавалося, у кузовах лежало жовтогаряче золото. Одна з вантажівок зупинилась, вдовольнив свою цікавість, виявляється, у Голінці збирали врожай качанистої.


Якраз була нагода відвідати село у справах, то вирішив побувати і у жниварів.


Усупереч прогнозам, над Голінкою зависало сонце. Село зустріло підсиленими гучномовцями мелодіями фронтових пісень. Бач, згадав на ходу, це ж святкують день визволення села. Біля пам’ятника полеглим односельцям учні проводять урочисту лінійку. Це звідси лунають пісні, віршовані рядки, слова клятви, що молоде покоління не забуде подвигу старших ...


Ще дужче захотілося побувати в полі біля жниварів – нащадків тих, хто рятував колись цю неповторну землю.


Треба ж, угледів агронома Миколу Мефодійовича Махобея. Ця зустріч була приємною ще й тому, що минулого разу говорили ще напередодні весняно-польових робіт. Хотілось тепер дізнатися, чи все із очікуваного вдалося досягти. Аграрій погодився бути моїм гідом знову. По дорозі на кукурудзяний лан говоримо про попередні жнива.


- Під озимими у нас був майже 1700-гектарний клин. Урожай непоганий, на круг вийшло по 49,5 центнера. А як подумаю, що на 350 гектарах намолочували по 74 центнери, то починаю підраховувати, скільки могли б мати при такій врожайності на всій площі. А потім ще прикину, як би дощі початку вересня та напоїли наші чорноземи у спекотному червні, ото був би врожай! Проте дякуватимемо нашій землі і за те, що маємо. Гарні наші ґрунти, дали здобуток навіть там, де впродовж літа не впала жодна краплинка. Щедрі роси – ото і вся волога...


Допитуюсь, які сорти висівали, чи апробовані вони у попередніх посівних.


- Це були сорти „Фаворитка” і „Богдана”. Використаємо їх знову. Сівба ось-ось розпочнеться. Ґрунт уже підготовлено – площу продискували, попередньо внесли по 150 кг нітроамофоски. До речі, солому подрібнювали і залишили за малим виключенням у полі – теж пожива. Нарешті виконали глибоке рихлення. Земля чекає на насіння.


З посівом укладемося в оптимальні терміни. Маємо дві високопродуктивні сівалки „Хорш” і „Грімплей”. Кожна здатна за день впорати 70 гектарів. Не менш важливо мати надійні кадри, вони у нас є. Розроблені для сівачів і стимули, це теж важливо. За кожний засіяний гектар господарство платитиме 8,41 грв. Можна заробити.


Дізнаюсь про голінський горох, про тутешню сою, ці культури теж порадували врожаєм, та під’їжджаємо до кукурудзяної плантації, тема розмови враз змінюється.


- Качаниста у нас - провідна культура. Під неї відводимо найбільші площі. У цьому році її стебла виблискували на 3400 гектарах. Почали збирання з найслабших полів, тут виходило по 60 центнерів. Звісно, для кукурудзи це скромний показник, але вже сусіднє поле дало по 90, це вже краще, але не межа. Основний масив даватиме більш ніж по 10 тонн золотавого зерна, то плануємо вийти на середню врожайність не меншу за 100 центнерів на круг. Тут знову хочеться поміркувати про дощі, про можливості наших земель...


А мені згадались мелодії у центрі села. Сотні голінців склали свої голови за цю благодатну землю-годувальницю – найцінніший скарб нашого народу. Скільки завойовників приходило забрати ці родючі п’яді. Не вірю, що заспокоїлися вони назавжди, ваблять і сьогодні наші неосяжні простори...


Від роздумів відриває потужний рокіт двигуна - збоку підрулює височезний „CLAAS LEXION” – один з найпродуктивніших комбайнів сьогодення. Таких у СТОВ”Україна” дві машини. Тут же в полі снує ще один „JOHN DEER”. Усього працюють п’ять комбайнів, решта прибули з Бахмача із ТОВ”СП”Агро дім”. А збирають у „Агро лада” – така от кооперація. Качани вродили, про це красномовно свідчить, як швидко наповнюються бункери комбайнів. Відвозити намолочене зерно ледь встигають відвозити 10 КамАЗів з причепами, кожен такий екіпаж здатен транспортувати більше 30 тонн врожаю. Комбайни один за одним „швартуються” до кузовів, поворотні шнеки висипають зерно так швидко, що здається – тече розплавлене золото. То й справді золото. Днями Президент вітав хліборобів Чернігівщини з першим мільйоном тонн намолоченого збіжжя. Десь там, у загальному здобутку, є вагома частка голінських трударів. Нам стільки не потрібно, Україна продає надлишки закордон, це валюта, це золото.


- Що за сорти використовуєте? – цікавлюсь в агронома-гіда.


- Усі нові: Іннагуа, ДКС, Термо. Будемо сіяти ними і наступної весни.


А у поле мчить автомобіль, до нього згодом підтягуються всі комбайнери і присутні водії – привезли обід. Для жниварів це можливість підкріпитися – вечір ще далеко. А мені нагода зробити фото гуртом...

На знімках: комбайнери брати Василь і Андрій Марченки, Микола Шкалоберда, тезки - Сергій Божок і Сергій Топішко.
Водії - Василь Коновал і Олександр Щур.

Борис Бобришев