У краю сосняків і дібров

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 15 листопада 2013, 10:00

Мальовничий Обмачів віками лежить у оточенні дібров. Саме річка зі своїми заплавами, старицями й озерами та прозоре, духмяне повітря присеймівських лісів сприяють міцному здоров`ю місцевих мешканців. Більше старожилів, ніж тут, годі шукати у всій окрузі. Може, від того обмачівці піклуються за свої ліси з подвійним завзяттям. Місцеві гаї, сосняки, дубняки рясніють ягодами, радують грибами, цілющими травами, свіжим повітрям. Тут гніздяться птахи, плодиться дичина, тут гарно просто відпочити.

Щоб ліси не зводилися, їх щорічно поновлюють новими посадками. Для цього вдаються до своєрідної толоки. Збирається кілька десятків людей. Озброюються необхідними інструментами, що називають мечами, це спеціальні заступи. Саме з їх допомогою роблять глибоченькі луночки для сіянців дерев.

Того дня на лісову посадку прийшло близько п’ятдесяти чоловік. Були тут і вільні від справ доярки, і медики, і педагоги, працівники сільради і будинку культури. Та найбільше прибуло пенсіонерів, проте угледів і юних помічників. Ними були Стасик Білогруд, Миколка Мусієнко та Максимко Гордієнко. Це їх перший досвід у посадці діброви. Чого не скажеш про ветеранів праці: колишнього керівника тракторної бригади Миколу Івановича Тараленка, колишнього бригадира будівельників Івана Саковича Кошку і колишнього головного механіка Миколу Петровича Кочергу. Їхні перші ліси верхівками ялин, сосен та беріз уже давно сягають неба, тисячі дерев висадили ветерани за своє життя. Знову і знову відгукуються на запрошення допомогти залісити чергову площу. Роблять це для майбутніх поколінь.

Цьогорічна посадка - особлива, більша ніж гектарна площа майбутнього лісу розташована неподалік братської могили, де знайшли свій вічний спокій полеглі ще у роки братовбивчої громадянської війни. А у Велику Вітчизняну на цій землі панували окупанти та їх посіпаки. Вони і випиляли березняк у цій місцині, яка в народі зветься Дзюбенковою лозою. Пиляли в теплу пору року, значить, не на дрова. Вирішили люди, що то для хрестів на могили своїх побитих вояків. А березняк пустив пагони, пересаджувати не було ні коштів, ні часу, тож залишили, як було. Пізніше прорідили, і ось недавно використали на деревину. Тепер планова посадка.

Тут шумітимуть своїм гомінким листям дуби, перепочиватимуть на маківках височенних сосен буйні вітри. Колись цей ліс порадує своєю деревиною, стане це через 80 і 120 років – у такі терміни визрівають смолисті породи і цар лісу - дуб.

Керував посадкою лісник Олексій Білогруд. Справа звична - у лісі трудиться давно. Але сьогодні працював з помітним хвилюванням. Може, толокувальники і не здогадалися б, у чому річ, та у селі всі на виду, хтось із приятелів згадав, що саме цього дня Олексій поєднав свою долю з Ларисою. І ось уже 20 років подружжя Білогрудів крокує життям пліч-о-пліч. Мають доньку і сина, Анастасія – вже студентка, а Станіслав - ось тут, поруч, біля батьків. Допомагає восьмикласник саджати ліс, у житті підлітка це сталося уже вчетверте.

Слідкує, щоб усе було до ладу і майстер лісу Петро Блажко. Висадити заплановано 6 тис. сіянців сосни і дві тисячі червоного дуба. Допомагають не лише обмачівські любителі зелених просторів, а й з округи. Прибули, наприклад, батуринці Алла Блажко і Володимир Мотліч. Олександр Шаповал із Шостки оселився тут і відгукується на всі місцеві заходи.

Впоралися швидко, очевидно, що сприяв справі святий Димитрій, у день якого випало працювати на благо громади. А ще замовили слово перед Господом і благословили гурт на сумління в роботі настоятель сільської церкви отець Миколай і священик монастирського Спасо-Преображенського храму – отець Олексій.

Багато гарних справ на землі, одна з найблагородніших пов’язана з доглядом за лісами, які роблять нашу планету ще прекраснішою. Спасибі всім, хто прикрашає рідний край власними руками.

Герасим Рокитний

На знімку: символічна посадка останнього саджанця. Її виконують Анатолій Гриб, І.С.Кошка та подружжя Білогрудів.

• < Попередня
• Наступна >