Казка родом З 5-А
/ 0
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 13 грудня 2013, 11:00
До п’ятої міської привели справи. На диво, упорався з ними швидко, але йти зі школи відразу не хотілося. Зупинився біля Дошки Пошани, удивляючись в обличчя відмінників навчання. Хто вони – юні обдарування, чим цікавляться, про що мріють, ким хочуть стати? Від роздумів відволікали звуки пісні, слова мелодії то випурхували в коридори, то знову таїлися десь у глибині аудиторії. Не важко здогадатися, що так траплялося, як хтось прочиняв двері. Захотілося глянути, де так співають. Виявилося, це п’яти-класники завершували приготування до свята, відбувалася остання репетиція. Уже почав відходити від дверей з позначкою „5-А”, як потрапив у вічі класному керівнику Ларисі Михайлівні Лагно.
– Ви чийсь дідусь? – спробувала вгадати причину мого візиту. А дізнавшись про випадковість візитера,усе ж запросила на урочистість. – У нас буде цікаво. Прийдуть батьки, бабусі і дідусі – усі, кого запросять учні. Вас теж запрошую. Відмовлятися було незручно, але знайшов місце ближче до дверей, сподіваючись незабаром вислизнути.
Свято мало поетичну назву: „Моя сім’я, моя родина в житті і долі України”. Дуже швидко родинне дійство захопило у свій вирій і дорослих. Здавалося, що з більшим завзяттям змагалися у конкурсах якраз бабусі, ніж самі п’яти-класники. Та це було пізніше, а починалося все з пісень. Якраз мелодійні, задушевні куплети наповнили прикрашену кімнату відповідним настроєм. Було тут доволі вишиваних рушників, картин, малюнків, саморобних виробів. Усе це випромінювало домашнє тепло. Удвічі хвилююче лунали у такій атмосфері пісні „Мама моя”, „Таточку, татусю”, „Щастя вам”, „Моя сім’я”...
У тому творчому піднесенні вже істотною здавалася майстерно театралізована вистава казки „Небесні світлячки”, героїв якої переставляли... Не стану перелічувати прізвища п’ятикласників, хоча за звичкою записав бага-тьох у блокнот. Брали участь у святі всі, то довелося б згадати 28 імен. А ще багатьох батьків, бабусь, бо все, що тут відбувалося, нагадувало одну велику сім’ю.
Свято захопило, уже забув, для чого сідав ближче до виходу, і вболівав за результати конкурсів, вікторин, за вдалість виступів разом з усіма. „Впізнай свою дитину по голосу”, „Спритна відповідь”, „Комплімент”, „Танцювальний”, „Інтерв’ю” – ось неповний перелік назв конкурсів.
У класі багато талантів, є свій гітарист, чимало гарних голосів, діти красиво танцюють.
Поміж художніми виступами лунали мудрі вислови про значення родини у вихованні підростаючого покоління, бо сім’я – часточка держави.
...Засидівся, час таки квапив, та вже у дверях дослухав віршовані рядки:
Любов – найбільше в світі почуття!
Вона не має меж – без краю!
З любові починається життя,
Вона усе найкраще починає.
І крила для польоту нам дає,
І доброту народжує і ласку.
Пустіть любов у серденько своє,
Вона вам подарує дивну казку...
Євгеній Маїрко