Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Коли плаче народ, чи треба оспівувати тиранів?..

Рейтинг користувача:  / 1
ГіршийКращий 

Кажуть, коли сивієш – стаєш прискіпливим... Може, воно й так. Але як бути, коли ти бачиш, що Бахмацька районна незалежна газета „Порадник” пропагує наглу брехню? Промовчати? Зробити вигляд, що тобі привиділося? Але, почавши війну з дилетантством (допис „У суперечці народжується істина (Гортаючи сторінки „Порадника”) – „Порадник”, третє число), вирішив не зупинятися. Ось саме тому, відкривши тринадцяту (може, це і символічно, бо всі ми знаємо, хто був тринадцятим апостолом) сторінку часопису за 24-30 січня, перше, що кинулося мені в очі – це відсутність жодних ознак редакційної позиції під дописом за підписом Бориса Бобришева „Народ знал, кого оплакивал”. Невже редакція схвалює діяння комуністичного тирана Йосифа Джугашвілі (Сталіна) і тиранію, як спосіб державного устрою? За нинішньої ситуації в Україні, коли у боротьбі за демократичні цінності гинуть наші сучасники-українці, така позиція і така „стаття” виглядає якнайменше цинічною.


Повернемося до самого допису, який складається з двох рівних за обсягом частин: „передмови” Бориса Бобришева і „роздумів” Івана Петровича Олеха. Не буду зупинятися на „думках” відомого у нашому місті комуніста Івана Олеха, бо нічого нового, окрім уривків цитат з агіток неосталіністів я там не знайшов. А ось „передмова” Бориса Бобришева вразила... Я не збираюсь тут оцінювати погляди автора. Ну, дуже подобається йому Сталін. Але ж у наші часи плюралізм думок є невід’ємною частиною суспільства. Чи згадав би той же Борис Бобришев про плюралізм думок у часи любого Йосифа Віссаріоновича? – то питання риторичне. Але досвідченому газетяру потрібно було б бути більш вимогливим до цитат, які він використовує для підтвердження своїх переконань. Але що ми натомність бачимо? Половину його „передмови” займає нібито цитата прем’єр-міністра Великої Британії у часи Другої світової війни, сера Уїнстона Черчилля, де Сталін названий „генієм та непохитним полководцем”, який „отримав Росію з сохою, а залишив її з атомною зброєю...”. Зазначено також, що це уривок з промови Черчилля в парламенті Великої Британії 21 грудня 1959 року, в день 80-річчя Сталіна. Мушу вас розчарувати, пане Борисе. По-перше, таку промову Черчилль виголосити не міг; вона геть не в його стилі. Жодної промови 21 грудня 1959 року він ніде не виголошував (дивись в Інтернеті збірку його промов) і жодної згадки про цю промову у тогочасній британській пресі немає. Зрештою, парламент Великої Британії був на канікулах з 17 грудня 1959 року по 26 січня 1960 року, про що свідчить довідка з архіву цього парламенту (див. http://vif2ne.ru/nvk/forum/0/archive/971/971333.htm).

 

Так звідки виринула ця цитата? Звідки тут, як кажуть, ростуть ноги? Вперше цю цитату приписала Черчиллю викладач хімії одного з петербурзьких вишів Ніна Андрєєва у колись гучній статті часів Гласності та Перебудови „Не можу поступатися принципами” (газета „Советская Россия” від 13.05.1988 р.). А через три роки, в журналі „Армия” від першого до 24-го числа друкується книга поета Фелікса Чуєва „Сто сорок бесід з Молотовим”, де ця цитата використана у тій остаточній формі, яку використав Борис Бобришев під час виправдання сталінізму і Сталіна. Далі вже не буду захаращувати розум читачів, з уривків яких діячів була укладена ця компіляція...


До чого я тут все це розповідаю? А до того ж філософського питання: чи мета може виправдовувати будь-які засоби досягнення тієї мети? Я розумію, що газетяр – це посада залежна. У кого гроші – той і замовляє музику. А у цьому випадку власні політичні вподобання авторів допису позбавляють їх критичного мислення (у тому числі і під час використання джерел). На інших перлах цієї статті: про начебто зниження цін при Сталіну 14 разів (насправді, лише 4); про розвиток важкої промисловості (яка працювала виключно на військові потреби для захисту тоталітаризму); про особисту невибагливість Сталіна у одязі (це що виправдовує його мані-акальну жорстокість?); про розпад України у разі вступу до Європейської Спільноти (нагадаю авторам, що кожен, хто вступає до ЄС, мусить відмовитися від будь-яких територіальних претензій до сусідів), а також на граматичних помилках – зупинятися не будемо.


Висновок: у статті є і достовірні факти, є й брехня. Як мені бачиться, брехні набагато більше...


З повагою Михайло Виноградов,
депутат Бахмацької міської ради

Коментарі   

+1 #1 Саша 15.03.2014, 22:32
Автору:
Разве важно, кто сказал эту фразу – Черчилль или это написано в Британской Энциклопедии 1956 года издания? Важно, что это правда, при Сталине был создан могучий непобедимый Советский Союз. Это вам не современная Украина, которую русские взяли голыми руками. Надо было раньше думать и прижигать на корню национализм многонациональн ой Украины, а Вы это проеспали.
Вы бы лучше «исследовли» другое:
- Кравчук принял Украину с атомным вооружением, а оставил её с кравчучкой.
Цитата

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Пошук по сайту




© 2007-2016 Бахмацька газета "Порадник". Розробка та супровід: 16500.com.ua
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове